Тополя
В полі цвітуть тополі
А він уже не має волі.
В очах його сумує ніч,
Втрачає все, що мав зазвич.
Тополі шепчуть: "Не здавайся,
Життям своїм не зневажайся.
Воно і гірке, і важке,
Та все ж дарує щось святе".
Той голос з вітром враз розтанув,
І спогад серце лиш діставив.
Він знову йде, шукає шлях,
Хоч на душі ще біль і страх.
2025-02-13 18:22:42
0
0