Осінній вітре, що могучим стоном...
Осінній вітре, що могучим стоном,
Над лісом стогнеш, мов над сином мати,
Що хмари люто гонеш небосклоном,
Мов хочеш сон прогнати;
Що у щілинах диких виєш стоном
І рвеш солому із сільської хати,
Зів'яле листя гоном - перегоном
По полю котел, - вітре мій крилатий!
Я довго пильно слухав стону твого
І знаю, чом так стогнеш ти і плачеш:
Тобі жаль сонця, цвіту, дня літнього!
О вітре - брате! Як мене побачиш
Старим, зів'ялим, чи й по мні заплачеш,
Чи гнівно слід буття завієш мого?
Сорокіна Ання. Дата написання: 15.11.22
2022-11-15 15:33:44
1
0