Вірші
Пів року...
Пів року полону...
Понад 700 наших героїв...
Так боляче...
Так не справедливо!
Що ми можемо зробити?
Ми ж ніби безсилі...?
Ні! Ми вільні, сильні, непереможні.
Ми повинні не забувати, говорити,
КРИЧАТИ на весь світ про наших полонених!
Сотні родин переживають зараз найважчий період
Життя в очікування своїх синів, дочок, чоловіків, батьків...💔
Нестерпне і страшне очікування...
Давайте частіше говорити про них!
A Z O B...
Вірити!❤️
1
0
189
Осінній вітре, що могучим стоном...
Осінній вітре, що могучим стоном,
Над лісом стогнеш, мов над сином мати,
Що хмари люто гонеш небосклоном,
Мов хочеш сон прогнати;
Що у щілинах диких виєш стоном
І рвеш солому із сільської хати,
Зів'яле листя гоном - перегоном
По полю котел, - вітре мій крилатий!
Я довго пильно слухав стону твого
І знаю, чом так стогнеш ти і плачеш:
Тобі жаль сонця, цвіту, дня літнього!
О вітре - брате! Як мене побачиш
Старим, зів'ялим, чи й по мні заплачеш,
Чи гнівно слід буття завієш мого?
Сорокіна Ання. Дата написання: 15.11.22
1
0
228
