خيال وواقع
إنها لا تهلع من وجوده كونها صنعت الألَف منه في خيالها، كون أصدقاء بشر بالنسبةِ لها بمثابةِ كذبة أبريل او من رابع المستحيل ، لا يمكن أن يكون خيال لأنه ليس كذلك ، فهي تتخيل ما تريده فقط ليس هيئة شخص كاملة امامها هكذا. فالخيال ليس إلا فلم اخترعناه داخل جوف عقولنا ليلبي احتياجاتنا التي رفض الواقع حدوثها ، نصنع به أمجادنا ونمحى منه فشلنا ، نكون فيه مختلفين وكأننا نخلق لأنفسنا ما رفضه واقعنا. فكما أن العقل و القلب لا يتفقا ، كذلك الخيال والواقع من المستحيل أن يتصادفا. -ناطور
2020-08-02 18:33:12
6
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Manar Elabd
هششششش ناطور اجمد قصة قرأتها حتى اللحظة💕💕
Відповісти
2020-08-02 19:40:22
1
مِنّة
@Manar Elabd اووه يا عسلل
Відповісти
2020-08-02 20:14:11
Подобається
Mesa
نهرب من الواقع الى مكاننا الخيالي ونجلس هناك بسلام نطفو فوق غيومنا الخيالية الى ان يصرخ الواقع ليسقطنا على الارض 💗😔
Відповісти
2020-08-03 07:28:01
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12182
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1657