لي في الخيالِ حياة
عالمي ، هو عالم بمجرة اخرى وكوكب اخر وربما نجوم اكثر سطوعاً وشمس اكثر دفئاً وكائنات اكثر لطفاً . ليس له مكان يذكر الا في جوف قوقعتي بل اعماق عقلي لا يراه الا عيني ولا يتحسسه الا قلبي، اهرب اليه بعيداً عن واقع مرير بعالم اكثر مرارة. عالم حيث انا نفسي ونفسي انا ، حيث شخصيتي المكتملة وعقليتي المتهورة ، عالم حيث اكون به مختلفة في واقع ظن يوما اني مُتخلفة ، ليس له قوانين ولا حواجز بل فقط السلام النفسي والعقلي الذي اهيئه لنفسي. ،اسرح به في غرفتي الموحشة ، وابتسم بمجرد سفري اليه واضجر حين يُخرجني احدهم منه . عالم يحفذني ان احبطني واقعي وكأنه فردوسي الخيالي
2020-07-23 22:48:27
18
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
مِنّة
@KIM YONA خلااااثي بجد 😭 شكرااا
Відповісти
2020-07-23 23:00:41
1
Shorouk
👏👏👏👏👏❤️❤️❤️❤️❤️❤️
Відповісти
2020-07-23 23:01:43
1
RORITA_
جميلة❤
Відповісти
2020-07-24 20:38:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4785
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11353