رسالة مِن مَن جعلوا التراب بيننا سداً.
مِنّة
حفيدتي العزيزه بينما تقرأين هذه الكلمات سأكون قد غادرت الحياة تاركاً اياكِ هنا تُكافحين وحدكِ لأستكمال حياتكِ التي أنا واثق أنكِ ستُبلين حسناً بها. واعلمي أن النجمة الأكثر سطوعًا فوقكِ ستكون والدتكِ والأقل منها بقليل ستكون انا. أينما ذهبتي سنكون معكِ فوقكِ لذا اطمئني حبيبتي. فالسماء خُلقت لتُصبح حلقة نراقبُكِ منها ، فأذا اشتقتي لنا تأملينا فوقكِ فنحن سنظلُ دائما وللأبد هنا لأجلكِ عزيزتي -ناطور
2020-08-02 18:53:07
7
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Manar Elabd
الجزء ده قلبي بكل ما تحمله الكلمة من معنى والقلب ف قلبي بجدد💕💕💕🍃
Відповісти
2020-08-02 19:38:23
1
مِنّة
@ Salma اوه شكرا 💜💜💜
Відповісти
2020-08-02 20:13:30
1
مِنّة
@Manar Elabd 😭💜💜
Відповісти
2020-08-02 20:13:52
Подобається
Інші вірші поета
Alex #3 خيال وواقع إذا تَحدثَ قَلبي... قلبان 2
Інші поети
Your Witch
@Your_Witch
Mery
@Mery_Ray
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14790
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12014