إذا تَحدثَ قَلبي...
الراسل : قلبُك إلي: إليكِ يا مِنّة هل أنتِ بخير؟ ِفأنا لستُ كذلك ، لقد أهلكتني متاعبُكِ و دمرتني مشاعرُك هل تنامي جيداً؟ أنا لا أنام برغم نومكِ الهادئ الحزين ، أنبضُ بشجن ونحيب هل تأكلين بنهم؟ فأنا جائع للمشاعر السعيدة أيضاً ، لما لا تبتسمي؟ أكادُ أقسم أن الهموم أثقلت كاهلي والحزن أجتاح دواخلي أطلبُ منكِ السعادة لترمم أوصالي أنا المستغيث ، هلّي علي ببسمة واحدة صدقة جارية لروحي الهائمة لعلها ترتاحُ وتُريحكِ أنا أحق بتلك النبضات السريعة لماذا تُنهكيني بمشاعر مميتة؟ ، هل هم يستحقون عنائي هذا سواء بذكرايات ماضي او حاضر! يا عقل مِنّة ، هون عليّ ، أنا مثلكَ عضو ولكن نابض لا مُذكر ، أتهل عليها بدكراياتٍ تُفتتُ شرايني ؟ أستسعدُ أن توقفتُ ورحلت هي؟ أنا أرق من أن أدمر ، أنا أحقُ بكِ منهم يا مِنّة. فلتسكتي عقلكِ وتخبريه أنني روحكِ الحية المتبقية لذا لا تقتليني. أنا لكِ أنا ملكُكِ لا تستبدليني.
2020-08-30 22:07:12
5
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Kim Flower
@مِنّة قلبيييي 💜
Відповісти
2020-08-30 22:13:32
Подобається
جو ليآ
@مِنّة ادري يا رفيقي ♥️بجد عظمة ♥️
Відповісти
2020-08-30 22:15:24
Подобається
Ghadeer_29
خ ر ا ف ي ة 💛💛💛💛💛💛💫💫
Відповісти
2020-08-31 10:24:09
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
127
26
4137
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10920