إذا تَحدثَ قَلبي...
الراسل : قلبُك إلي: إليكِ يا مِنّة هل أنتِ بخير؟ ِفأنا لستُ كذلك ، لقد أهلكتني متاعبُكِ و دمرتني مشاعرُك هل تنامي جيداً؟ أنا لا أنام برغم نومكِ الهادئ الحزين ، أنبضُ بشجن ونحيب هل تأكلين بنهم؟ فأنا جائع للمشاعر السعيدة أيضاً ، لما لا تبتسمي؟ أكادُ أقسم أن الهموم أثقلت كاهلي والحزن أجتاح دواخلي أطلبُ منكِ السعادة لترمم أوصالي أنا المستغيث ، هلّي علي ببسمة واحدة صدقة جارية لروحي الهائمة لعلها ترتاحُ وتُريحكِ أنا أحق بتلك النبضات السريعة لماذا تُنهكيني بمشاعر مميتة؟ ، هل هم يستحقون عنائي هذا سواء بذكرايات ماضي او حاضر! يا عقل مِنّة ، هون عليّ ، أنا مثلكَ عضو ولكن نابض لا مُذكر ، أتهل عليها بدكراياتٍ تُفتتُ شرايني ؟ أستسعدُ أن توقفتُ ورحلت هي؟ أنا أرق من أن أدمر ، أنا أحقُ بكِ منهم يا مِنّة. فلتسكتي عقلكِ وتخبريه أنني روحكِ الحية المتبقية لذا لا تقتليني. أنا لكِ أنا ملكُكِ لا تستبدليني.
2020-08-30 22:07:12
4
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
مِنّة
@Kim Flower حبيبتييييي
Відповісти
2020-08-30 22:11:55
1
Kim Flower
@مِنّة قلبيييي 💜
Відповісти
2020-08-30 22:13:32
Подобається
Ghadeer_29
خ ر ا ف ي ة 💛💛💛💛💛💛💫💫
Відповісти
2020-08-31 10:24:09
Подобається
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2015
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12316