Длиною в жизнь
От рождения до сегодняшнего дня, Моя жизнь была путешествием. Тихо голову склоня, Находилась я в предшествии. В детстве была застенчивой и замкнутой, Боролась с эмоциями, депрессией и тревогой. Но всё равно оставалась непоколебимой, Сквозь все препятствия шла своей дорогой. Моя неуверенность часто сдерживала меня. Но я боролась и утирала слёзы. И вся жизнь как та западня, И все вокруг как колючие розы. Я сомневалась в своей ценности, Чувствовала себя неудачницей. Наверное, мне не хватало смелости, Хоть и была успешной ученицей. В глубине души я изменила сценарий, Отпустила прошлое и пошла дальше. Составила список своих желаний, Жалею, что не сделала этого раньше. Я исправилась, обрела мудрость и гордость, И теперь мое будущее сияет. Обрела я ту самую легкость, Которой иногда так не хватает.
2023-06-08 19:49:26
1
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1632
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11858