erorka
@erorka
В кінці кінців ми всі потрапимо в утиль
Блог Всі
Новини
4
110
Особисте
8
183
Вірші Всі
Чуже небо
Рано із теренів прямо у терени, Прямує Подих зів'ялих троянд Крокує давно у пошуках неба Хоча, не розуміє його потреби Прямо за обрій, туди, в далечінь, В бік блакитної, тремтячої течії Вздовш всіяної тим злом колючим, Яке Подих троянд щиро мучить Видніється омріяєне небо троянд Що зів'яли у терені мов у тенетах Ну а тепер ж що, Подих, блукай! Блукай у пошуках чужого неба...
4
1
285
Шлях скорботи
Тут знову за діло минуле, бере моє тіло Химерно-співуча обитель лякає мотивом Дрібні паразити селять внутрішні органи Давно я забув, що так прямую до похибки Невже бути може я живу не правильно? Чекаю порятунок, який мені відведений Мій час тліє на горі пекельним заходом, То Емпірей заряджає у пістоль патрон Все квітне на шляху моєму Віа Долороза І веде по тим слідам чекаючи морозу, Який вселяється у тіло під час розп'яття Яке радо тим цвяхом з точки Б у точку А Пронизує зап'ястя та впивається у хрест Відчуваю дикий біль, за ним велику честь Я наче в станах двох, неначе герой п'єси І відвідати Голгофу бажання лише в тексті
4
0
309
Paysage
Малюю склом ті узори, свої ріжучи руки Віддаючись як чорнила для взятої думки Моя муза - людини простої страждання Нехай серед того повстане моя картина! Я відчуваю небо, відчуваю його сльози Я радо б допоміг йому та я не гожий Відчуваю дикий біль, ще дедалі більше Тягне мене думка: "Це пишу навіщо я?" Знову пил бетоном кудись все поспіша, Відчайдушно жінка заспокоює своє дитя Яке все в плач кричить, мов струна гітари, Вперше взятої до рук під впливом марева На фоні лине гуркіт міста зайнятий своїм Лише дитя плаче - похилилась його тінь
4
0
240