переломний момент
її не сприймали серйозно і.. вона ще з дитинства дізналась про самотність і страх, від якого щоночі здригалась, від нічних жахіть, яких постійно боялась, та згадок про те, як над малою знущались. щоправда, тривали роки, а вона залишалась самотня, до моменту подарунку від жовтня. дівчинка полюбила життя і стала справді щаслива, і стала принцесою якій привозили все, що вона попросила, та важливі були не подарунки і виконання бажань, її рятували від болючих страждань.. але тимчасово.. і згодом, малеча дізналась про смерть близької людини, і це розбило її вщент. серце пронизнуло біль, а очі заблищали від дитячих сліз, принцеса сховалась від них, і з часом, дізналась про злість. дитинства більше немає, а друзі.. тепер це тваринки, та дехто найближчий, що живе на хмаринках.. дівчинка закрилась в собі, знайшла порятунок в "дорослих" книгах, де персонажі фігурували у вбивствах, вона любила читати те, що описано в детективах. вона дорослішала розумівши, що вже давно стала доросла, однолітки всього лише діти, які псують все, що навколо. їх цікавлять лиш ігри, жорстокість та.. булінг не сподобалась їм, тож вони кинули в неї гусінь. фізичне та психологічне насилля і.. знову страждання, за що маленькій принцесі ці кляті випробування? вона виросла, але усмішка все та ж мила, з ямочками, але лише тоді, якщо вона щира. її друг це мовчання, яке переходить в повільне ігнорування, травм та болі, аби сховатись за посмішкою яка рятує від помирання, адже навіть через велику кількість років боляче знову, лише біль тепер від кохання.
2024-01-16 23:53:40
1
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
2043
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
52
14
2786