переломний момент
її не сприймали серйозно і.. вона ще з дитинства дізналась про самотність і страх, від якого щоночі здригалась, від нічних жахіть, яких постійно боялась, та згадок про те, як над малою знущались. щоправда, тривали роки, а вона залишалась самотня, до моменту подарунку від жовтня. дівчинка полюбила життя і стала справді щаслива, і стала принцесою якій привозили все, що вона попросила, та важливі були не подарунки і виконання бажань, її рятували від болючих страждань.. але тимчасово.. і згодом, малеча дізналась про смерть близької людини, і це розбило її вщент. серце пронизнуло біль, а очі заблищали від дитячих сліз, принцеса сховалась від них, і з часом, дізналась про злість. дитинства більше немає, а друзі.. тепер це тваринки, та дехто найближчий, що живе на хмаринках.. дівчинка закрилась в собі, знайшла порятунок в "дорослих" книгах, де персонажі фігурували у вбивствах, вона любила читати те, що описано в детективах. вона дорослішала розумівши, що вже давно стала доросла, однолітки всього лише діти, які псують все, що навколо. їх цікавлять лиш ігри, жорстокість та.. булінг не сподобалась їм, тож вони кинули в неї гусінь. фізичне та психологічне насилля і.. знову страждання, за що маленькій принцесі ці кляті випробування? вона виросла, але усмішка все та ж мила, з ямочками, але лише тоді, якщо вона щира. її друг це мовчання, яке переходить в повільне ігнорування, травм та болі, аби сховатись за посмішкою яка рятує від помирання, адже навіть через велику кількість років боляче знову, лише біль тепер від кохання.
2024-01-16 23:53:40
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13477
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6972