Вірші
Всі
переломний момент
її не сприймали серйозно і.. вона ще з дитинства дізналась
про самотність і страх, від якого щоночі здригалась,
від нічних жахіть, яких постійно боялась,
та згадок про те, як над малою знущались.
щоправда, тривали роки, а вона залишалась самотня,
до моменту подарунку від жовтня.
дівчинка полюбила життя і стала справді щаслива,
і стала принцесою якій привозили все, що вона попросила,
та важливі були не подарунки і виконання бажань,
її рятували від болючих страждань..
але тимчасово.. і згодом, малеча дізналась про смерть
близької людини, і це розбило її вщент.
серце пронизнуло біль, а очі заблищали від дитячих сліз,
принцеса сховалась від них, і з часом, дізналась про злість.
дитинства більше немає, а друзі.. тепер це тваринки,
та дехто найближчий, що живе на хмаринках..
дівчинка закрилась в собі, знайшла порятунок в "дорослих" книгах,
де персонажі фігурували у вбивствах,
вона любила читати те, що описано в детективах.
вона дорослішала розумівши, що вже давно стала доросла,
однолітки всього лише діти, які псують все, що навколо.
їх цікавлять лиш ігри, жорстокість та.. булінг
не сподобалась їм, тож вони кинули в неї гусінь.
фізичне та психологічне насилля і.. знову страждання,
за що маленькій принцесі ці кляті випробування?
вона виросла, але усмішка все та ж мила,
з ямочками, але лише тоді, якщо вона щира.
її друг це мовчання, яке переходить в повільне ігнорування,
травм та болі, аби сховатись за посмішкою яка рятує від помирання,
адже навіть через велику кількість років боляче знову, лише біль тепер від кохання.
1
0
217
останній крик
знову нестерпно бракує кисню,
певно, біль знову тисне на тонку шию.
сльози промивають очі, певно, щоб ясніше бачити,
вона сильна і мабуть, її легко втратити,
вона швидко піде, рухаючись далі
думаю, це хороша сторона її медалі.
її ламали та били, вбиваючи маленьку дитину,
чому? вона не пам'ятає причину,
можливо, вже й справді забула,
певно, дівчинка ще з дитинства збагнула,
що її слабкість — це ворог,
лиш іграшки це вірний психолог.
вона мовчала про біль та згодом, навіть не плакала
при людях.. всім було байдуже навіть коли закричала:
-допоможіть, прошу, мені страшно!, - ця тиша вбивала,
вона йшла в невідомість, певно, давно вже сприйняла.
-я тут одна.., - і сльози полилися з очей картавої мишки,
з того часу більше ніхто не чув її крики.
1
0
187
я пишу далі, а ти..?
між нами стіна, певно, залізобетонна,
купа заплутаних днів та думок, певно, вже тонна.
можливо, було б інакше, якби ми жили в домі напроти,
але все ж, я пишу далі, ти не проти?
кожен вечір думок стає болючо самотнім,
години змінюють ночі, а діалог.. залишається все ще порожнім..
я пишу, хоч і знаю, що відповідь буде лиш раз на декілька днів,
не здаюсь, лише у снах потрапляю в твій Львів..
сни з тобою порятунок від цих страшних снів,
все що я хочу, почути знову твій милий спів.
1
0
235
