Українська революція 1917-1921 р.: Утворення державності
Розділ присвячений виборюванню української державності у 1917-1921 роках та ключовим державним діячам цього періоду.
На початку листопада 1917 року влада в Україні перейшла до рук Української Центральної Ради, яка 20 листопада проголосила створення Української Народної Республіки, ухвалила Конституцію УНР, запровадила власну грошову систему, затвердила герб і гімн УНР, надала українській мові статус державної. Це означало, що здійснилась віковічна мрія українського народу про створення власної держави. Відтоді почався якісно новий етап розвитку – період справжнього державного будівництва.
Володимир Винниченко
1880 – 1951
Український державний діяч і письменник Винниченко очолив перший український уряд, створений у 1917-му Центральною Радою. Він був головним автором усіх декларацій, універсалів та законодавчих актів Української Народної Республіки. У 1918-1919 роках очолював директорію УНР, що прийшла на зміну гетьманату Павла Скоропадського. В лютому 1919 року емігрував в Європу та так і не повернувся більше в Україну, проживши 32 роки на еміграції.
Втім, сам він нерідко називав справою свого життя літературу, а не політику. Тритомні мемуари Володимира Винниченка «Відродження нації» вважаються цінним джерелом про події української революції у 1917-1919 роках. В цій праці він виклав власне бачення революційних подій.
“Лікарем людських душ” називали Винниченка-письменника, бо ввів в українську літературу нову проблему – внутрішній конфлікт людини, пошук сенсу життя. Революціонер-драматург, який підкорив режисерів і театралів України та Європи психологічним експериментом і новим героєм – інтелігентом замість селянина. Започаткував модерністську течію – неореалізм, філософську концепцію – конкордизм (чесність із собою), наукову фантастику й антиутопію.
Під час Другої Світової війни Винниченко відмовився співпрацювати з гітлерівцями, за що потрапив до концтабору. Після війни жив у Франції, де і помер у 1951 році, залишаючись до кінця своїх днів впевненим, що отримання Україною державності - лише перший крок, через який потрібно відроджувати саму націю. Тобто створити політичні умови, щоб допомогти позбавитися шкідливого впливу Росії.
Павло Скоропадський
1873 – 1945
Останній гетьман України у 1918 році Скоропадський, нащадок старого українського козацько-шляхетського роду, збудував блискучу військову кар'єру. Брав участь у Російсько-японській та Першій світовій війнах. А під час революційних подій в Україні у 1917 році делегати з'їзду Вільного козацтва в Чигирині обрали його своїм отаманом.
За його правління було налагоджено дієздатну адміністративну систему управління, розбудовувалися освіта, наука, державний апарат.
Йому були чужі соціалістичні ідеї Центральної Ради, першого українського парламенту. А після більшовицького перевороту в Петербурзі він погодився з першими універсалами нової влади про незалежність України.
У лютому-березні 1918 року російські більшовики вдерлися в Україну і на три тижні зайняли Київ. Центральна Рада евакуювалася з міста, і незабаром туди увійшли німецькі війська, за підтримки яких Скоропадський проголосив себе гетьманом України.
За сім з половиною місяців гетьманату в країні встановилася економічна стабільність. За сприяння Скоропадського було відкрито Академію наук, Національний історичний музей, 150 українських шкіл, для яких було видано кілька мільйонів підручників рідною мовою. У грудні 1918 року через політичні розбіжності владу Скоропадського було повалено, сам він змушений був зректися гетьманства і емігрувати. Останні роки жив у Німеччині, де і помер у 1945 році.
Михайло Грушевський
1866 – 1934
Український вчений світового рівня, історик, громадський та політичний діяч. Його перу належать близько двох тисяч праць з історії, соціології, літератури, етнографії, фольклору. Та насамперед він увійшов у вітчизняну історію як її великий літописець, автор фундаментальної „Історії України – Руси”, в якій створена цілісна концепція українського історичного процесу.
У 1917-1918 роках Грушевський очолив Центральну Раду. Він був глибоко переконаний, що нова українська державність має базуватися на принципах демократії і закону.
Особисто брав участь в розробці Конституції УНР, яка була прийнята 29 квітня 1918 року. Але після державного перевороту на чолі з Павлом Скоропадським Грушевському довелося перейти на нелегальне становище. У підпіллі він здебільшого займався науковою працею,
У 1919 році емігрував до Праги, потім до Відня, де продовжував наукову діяльність. У 1924 році з сім’єю повернувся до Києва. Працював професором історії в Київському державному університеті. Був обраний академіком Всеукраїнської академії наук.
Однак вже згодом комуністичний режим розпочав нещадне цькування вченого. Від березня 1931 року перебував у Москві у “відрядженні” під пильним наглядом ОГПУ. Спецслужби в документах називали історика “Старик” або “Старець”. Заарештовувався за звинуваченням у керівництві “Українським національним центром”. Однак вини вченого не довели, тому звільнили. Помер у Кисловодську в 1934 році. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
Євген Коновалець
1880 – 1938
Полковник Армії Української народної республіки, командир Української військової організації, голова Проводу українських націоналістів, перший голова Організації українських націоналістів.
У 1918 році Коновалець формує і очолює знаменитий курінь "Січових стрільців" Центральної Ради УНР. Саме його стрільці придушили підготовлене більшовицькою Росією повстання робітників київського заводу "Арсенал", потім вели бої проти більшовицьких військ Муравйова на підступах до Києва. За проявлені мужність і талант полководця 26-річний командир "Січових стрільців" Євген Коновалець був проведений в чин полковника за наказом голови Центральної Ради Михайла Грушевського. Курінь був розгорнутий в полк особистої охорони Центральної Ради, потім у корпус Української Народної Республіки.
У листопаді 1918 полк Січових стрільців скидає гетьмана Скоропадського, розбивши під Мотовилівкою частини, що залишилися вірними гетьману, тим самим забезпечивши перемогу Директорії УНР в Україні, під проводом Симона Петлюри та Володимира Винниченка, за чиїм наказом Коновалець став козачим отаманом.
В 1929 в еміграції Євген Коновалець створює ОУН, якою незмінно керує аж до своєї смерті. В травні 1938 року в Роттердамі співробітник НКВС Судоплатов передав Коновальцю вибуховий пристрій, замаскований під коробку з цукерками, на яку було нанесено український орнамент. Як тільки коробку перевернули в горизонтальне положення, вона вибухнула. 47-річний Коновалець загинув.
Цим вбивством ОУН було нанесено тяжкого удару. Без авторитетного лідера ОУН в 1940 році розкололася, розділившись на прихильників Андрія Мельника і Степана Бандери.
Симон Петлюра
1879 – 1926
Діяч, що став символом українського визвольного руху. Головний отаман Армії УНР. Голова Директорії УНР. Очільник української держави в найскладніший її період.
Від 1917 року став одним із національних лідерів, будівничим українського війська. На першому Всеукраїнському військовому з’їзді обраний головою Українського генерального військового комітету. В першому уряді України обійняв пост Генерального секретаря військових справ. Один із ініціаторів українізації війська. Під час першої російсько-української війни сформував Гайдамацький кіш Слобідської України. За часів гетьманату брав активну участь в діяльності Українського національного союзу.
У 1919-1920 роках став головою першого революційного уряду (УНР). Увійшов до Директорії УНР, а з 11 лютого 1919 року - її голова. Очолював збройну боротьбу Армії УНР проти червоної та білої Росії.
Під час піку його політичної могутності відбулося об'єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки. 22 січня 1919 Директорія УНР підписала з урядом Західної України «Акт злуки», вперше об'єднавши Західну, Центральну і Східну Україну в єдину державу; Однак незабаром цей політичний союз розпався.
1 квітня 1920 Симон Петлюра від імені УНР уклав договір з Польщею про спільні військові дії проти Радянської Росії і 7 травня 1920 року зумів на 2 тижні захопити Київ, звідки при новому наступі більшовицької Росії був змушений з боями відступити до Львова. Після військової поразки від Радянської Росії Петлюра в еміграції намагається знову організувати боротьбу за незалежність України. З 1923 року оселився у Парижі, де керував урядом УНР в екзилі. Заснував тижневик “Тризуб”.
У травні 1925 року в Парижі Симон Петлюра був убитий таємним агентом НКВС Шварцбардом. Похований на цвинтарі Монпарнас у Парижі.
На початку листопада 1917 року влада в Україні перейшла до рук Української Центральної Ради, яка 20 листопада проголосила створення Української Народної Республіки, ухвалила Конституцію УНР, запровадила власну грошову систему, затвердила герб і гімн УНР, надала українській мові статус державної. Це означало, що здійснилась віковічна мрія українського народу про створення власної держави. Відтоді почався якісно новий етап розвитку – період справжнього державного будівництва.
Володимир Винниченко
1880 – 1951
Український державний діяч і письменник Винниченко очолив перший український уряд, створений у 1917-му Центральною Радою. Він був головним автором усіх декларацій, універсалів та законодавчих актів Української Народної Республіки. У 1918-1919 роках очолював директорію УНР, що прийшла на зміну гетьманату Павла Скоропадського. В лютому 1919 року емігрував в Європу та так і не повернувся більше в Україну, проживши 32 роки на еміграції.
Втім, сам він нерідко називав справою свого життя літературу, а не політику. Тритомні мемуари Володимира Винниченка «Відродження нації» вважаються цінним джерелом про події української революції у 1917-1919 роках. В цій праці він виклав власне бачення революційних подій.
“Лікарем людських душ” називали Винниченка-письменника, бо ввів в українську літературу нову проблему – внутрішній конфлікт людини, пошук сенсу життя. Революціонер-драматург, який підкорив режисерів і театралів України та Європи психологічним експериментом і новим героєм – інтелігентом замість селянина. Започаткував модерністську течію – неореалізм, філософську концепцію – конкордизм (чесність із собою), наукову фантастику й антиутопію.
Під час Другої Світової війни Винниченко відмовився співпрацювати з гітлерівцями, за що потрапив до концтабору. Після війни жив у Франції, де і помер у 1951 році, залишаючись до кінця своїх днів впевненим, що отримання Україною державності - лише перший крок, через який потрібно відроджувати саму націю. Тобто створити політичні умови, щоб допомогти позбавитися шкідливого впливу Росії.
Павло Скоропадський
1873 – 1945
Останній гетьман України у 1918 році Скоропадський, нащадок старого українського козацько-шляхетського роду, збудував блискучу військову кар'єру. Брав участь у Російсько-японській та Першій світовій війнах. А під час революційних подій в Україні у 1917 році делегати з'їзду Вільного козацтва в Чигирині обрали його своїм отаманом.
За його правління було налагоджено дієздатну адміністративну систему управління, розбудовувалися освіта, наука, державний апарат.
Йому були чужі соціалістичні ідеї Центральної Ради, першого українського парламенту. А після більшовицького перевороту в Петербурзі він погодився з першими універсалами нової влади про незалежність України.
У лютому-березні 1918 року російські більшовики вдерлися в Україну і на три тижні зайняли Київ. Центральна Рада евакуювалася з міста, і незабаром туди увійшли німецькі війська, за підтримки яких Скоропадський проголосив себе гетьманом України.
За сім з половиною місяців гетьманату в країні встановилася економічна стабільність. За сприяння Скоропадського було відкрито Академію наук, Національний історичний музей, 150 українських шкіл, для яких було видано кілька мільйонів підручників рідною мовою. У грудні 1918 року через політичні розбіжності владу Скоропадського було повалено, сам він змушений був зректися гетьманства і емігрувати. Останні роки жив у Німеччині, де і помер у 1945 році.
Михайло Грушевський
1866 – 1934
Український вчений світового рівня, історик, громадський та політичний діяч. Його перу належать близько двох тисяч праць з історії, соціології, літератури, етнографії, фольклору. Та насамперед він увійшов у вітчизняну історію як її великий літописець, автор фундаментальної „Історії України – Руси”, в якій створена цілісна концепція українського історичного процесу.
У 1917-1918 роках Грушевський очолив Центральну Раду. Він був глибоко переконаний, що нова українська державність має базуватися на принципах демократії і закону.
Особисто брав участь в розробці Конституції УНР, яка була прийнята 29 квітня 1918 року. Але після державного перевороту на чолі з Павлом Скоропадським Грушевському довелося перейти на нелегальне становище. У підпіллі він здебільшого займався науковою працею,
У 1919 році емігрував до Праги, потім до Відня, де продовжував наукову діяльність. У 1924 році з сім’єю повернувся до Києва. Працював професором історії в Київському державному університеті. Був обраний академіком Всеукраїнської академії наук.
Однак вже згодом комуністичний режим розпочав нещадне цькування вченого. Від березня 1931 року перебував у Москві у “відрядженні” під пильним наглядом ОГПУ. Спецслужби в документах називали історика “Старик” або “Старець”. Заарештовувався за звинуваченням у керівництві “Українським національним центром”. Однак вини вченого не довели, тому звільнили. Помер у Кисловодську в 1934 році. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
Євген Коновалець
1880 – 1938
Полковник Армії Української народної республіки, командир Української військової організації, голова Проводу українських націоналістів, перший голова Організації українських націоналістів.
У 1918 році Коновалець формує і очолює знаменитий курінь "Січових стрільців" Центральної Ради УНР. Саме його стрільці придушили підготовлене більшовицькою Росією повстання робітників київського заводу "Арсенал", потім вели бої проти більшовицьких військ Муравйова на підступах до Києва. За проявлені мужність і талант полководця 26-річний командир "Січових стрільців" Євген Коновалець був проведений в чин полковника за наказом голови Центральної Ради Михайла Грушевського. Курінь був розгорнутий в полк особистої охорони Центральної Ради, потім у корпус Української Народної Республіки.
У листопаді 1918 полк Січових стрільців скидає гетьмана Скоропадського, розбивши під Мотовилівкою частини, що залишилися вірними гетьману, тим самим забезпечивши перемогу Директорії УНР в Україні, під проводом Симона Петлюри та Володимира Винниченка, за чиїм наказом Коновалець став козачим отаманом.
В 1929 в еміграції Євген Коновалець створює ОУН, якою незмінно керує аж до своєї смерті. В травні 1938 року в Роттердамі співробітник НКВС Судоплатов передав Коновальцю вибуховий пристрій, замаскований під коробку з цукерками, на яку було нанесено український орнамент. Як тільки коробку перевернули в горизонтальне положення, вона вибухнула. 47-річний Коновалець загинув.
Цим вбивством ОУН було нанесено тяжкого удару. Без авторитетного лідера ОУН в 1940 році розкололася, розділившись на прихильників Андрія Мельника і Степана Бандери.
Симон Петлюра
1879 – 1926
Діяч, що став символом українського визвольного руху. Головний отаман Армії УНР. Голова Директорії УНР. Очільник української держави в найскладніший її період.
Від 1917 року став одним із національних лідерів, будівничим українського війська. На першому Всеукраїнському військовому з’їзді обраний головою Українського генерального військового комітету. В першому уряді України обійняв пост Генерального секретаря військових справ. Один із ініціаторів українізації війська. Під час першої російсько-української війни сформував Гайдамацький кіш Слобідської України. За часів гетьманату брав активну участь в діяльності Українського національного союзу.
У 1919-1920 роках став головою першого революційного уряду (УНР). Увійшов до Директорії УНР, а з 11 лютого 1919 року - її голова. Очолював збройну боротьбу Армії УНР проти червоної та білої Росії.
Під час піку його політичної могутності відбулося об'єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки. 22 січня 1919 Директорія УНР підписала з урядом Західної України «Акт злуки», вперше об'єднавши Західну, Центральну і Східну Україну в єдину державу; Однак незабаром цей політичний союз розпався.
1 квітня 1920 Симон Петлюра від імені УНР уклав договір з Польщею про спільні військові дії проти Радянської Росії і 7 травня 1920 року зумів на 2 тижні захопити Київ, звідки при новому наступі більшовицької Росії був змушений з боями відступити до Львова. Після військової поразки від Радянської Росії Петлюра в еміграції намагається знову організувати боротьбу за незалежність України. З 1923 року оселився у Парижі, де керував урядом УНР в екзилі. Заснував тижневик “Тризуб”.
У травні 1925 року в Парижі Симон Петлюра був убитий таємним агентом НКВС Шварцбардом. Похований на цвинтарі Монпарнас у Парижі.
Коментарі