Розділ присвячений продовженню боротьби за незалежність України у 20-40-і роки ХХ століття за умови окупації її земель різними державами та під час Другої Світової війни 1939-1945 років.

Безперервна боротьба нашої нації через створення різних націоналістичних повстанських військових формувань, а також роль очільників цього руху в різний час. Усі вони мали власне бачення відродження незалежної соборної держави, але прагнення у них було одне - НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА.

Степан Бандера
1909 – 1959


Бандера — один з головних ідеологів боротьби за незалежність України першої половини ХХ століття, символ національно-визвольного руху.

У червні 1941 року керівництво крила ОУН, що було під орудою Бандери, проголосило у Львові Українську державу. Але оскільки нацистська Німеччина вже окупувала ці землі, Бандера був заарештований і провів три роки в німецьких тюрмах і таборах.

З наближенням радянських військ у 1944-му Бандера знову очолив ОУН і залишався її керівником до останніх днів. Він був убитий у Мюнхені радянськими спецслужбами.

Імя Степана Бандери і досі наводить жах на ворогів України. Саме тому радянська, а згодом і російська історіографія свідомо фальсифікує факти з його життя і діяльності.

Андрій Мельник
1890 – 1964


Полковник армії УНР, голова ОУН (М), борець за незалежність України, активний учасник української революції 1917-1920 років, знакова особистість в українській історії та її національно-визвольному русі.

Мельник був героєм Громадянської війни, спочатку офіцером корпусу січових стрільців під командуванням Коновальця, пізніше - полковником армії УНР. Його військова та політична кар'єра почалася на фронтах Першої світової війни, досягла свого піку в роки Другої світової війни і завершилася під час "холодної війни".

Після закінчення Громадянської війни Мельник залишився жити за кордоном і з ентузіазмом узявся за організацію легальної і підпільної діяльності українських патріотів. На початку 1920-х років разом з Євгеном Коновальцем вони створили Українську військову організацію (УВО), яка була покликана вести збройну боротьбу проти більшовиків.

У роки фашистської окупації України він послідовно відстоював ідею створення української незалежної держави, за що потрапив під арешт, а з 26 лютого 1944 року був ув’язнений в концтаборі Заксенхгаузен. Після звільнення у 1945 році жив у Німеччині та Люксембурзі. У 1947-му на Третьому великому зборі українських націоналістів Мельник обраний довічним головою ПУН. Післявоєнний період свого життя присвятив боротьбі за консолідацію емігрантських сил. У 1957 році висунув ідею створення Світового конгресу українців і союзу українців, реалізовану в 1967 році зі створенням Світового конгресу вільних українців.

Роман Шухевич
1907 – 1950


Шухевич став одним з найяскравіших лідерів національного руху за незалежність України під час Другої світової війни і в перші роки після неї.

У 1930 році він вступив до Організації українських націоналістів (ОУН), брав участь в організації збройних акцій проти дискримінаційної політики польського уряду щодо українців. За що провів близько трьох років в ув'язненні.

У 1941 році, ще до початку радянсько-німецької війни, Шухевич очолив формування Нахтігаль з 330 осіб — іноземний легіон у складі німецького вермахту. Увійшовши до Львова в червні того ж року, солдати Нахтігаль виявили свідчення масових розправ НКВС над мирним населенням. Тоді Шухевич по радіо оголосив про відновлення Української держави. Однак це не входило в плани Третього рейху, і багато активістів ОУН, зокрема і Степан Бандера, потрапили в концтабір.

Шухевич керував українським підпіллям і збройною боротьбою "бандерівців" проти радянської влади з 1944 по 1950 роки в Україні.

Згинув Шухевич у 1950-му під час спецоперації радянських спецслужб щодо його затримання. Після його загибелі збройна боротьба пішла на спад, але створений ним механізм працював аж до 1956 р, коли КДБ СРСР зуміло ліквідувати останній опір.

Отець Августин Волошин
1874 – 1945


Український політичний, культурний, релігійний діяч, Прем’єр-міністр Карпатської України. За сприяння прем’єра було запроваджено українську мову в якості державної та введено в загальний вжиток назву «Карпатська Україна».

В період 1900-1917 років він був професором учительської Ужгородської семінарії, а в 1917-1938 роках її директором. Займався і письменницькою діяльністю. За роки керівництва семінарією, Волошин написав 63 підручники – читанки, граматики, методичні праці, букварі.

Августин Волошин відіграв значну політичну роль у становленні державності Карпатської України. 15 березня 1939 року сейм Карпатської України обрав його президентом Карпатської України.

Вже через декілька днів Карпатську Україну окупували угорські війська. Після окупації Волошин був змушений емігрувати до Праги, де займався педагогічною та науковою діяльністю.

Із приходом у Прагу радянських військ Августина Волошина було заарештовано, відвезено до Лефортівської тюрми у Москву, де він за невідомих обставин загинув.