Відродження нації та боротьба за незалежність
XІХ ст. — XX ст.
Відродження нації та боротьба за незалежність – це низка подій пов’язаних із національно-визвольною боротьбою українського народу. Від періоду Української революції у 1917—1921 роках до Українського визвольного рух на етнічних українських землях у 1920—1950 роках за умови окупації її земель різними державами та під час Другої Світової війни 1939—1945 років.
ДУХОВНІ ТВОРЦІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Глава презентує діячів кінця XVI - початку ХХ ст., яких за правом можна назвати творцями української культури. Усі вони зробили неоціненний внесок у просвітництво, духовно-культурне відродження, розвиток мови і традицій, формування літератури та мистецтва. Це духовні особи, філософи, громадські діячі, поети, літератори.
Петро Могила
1596 – 1647
(Фото з вікіпедії)
Церковний і культурно-освітній діяч, богослов, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, екзарх Константинопольського патріарха, засновник Києво-Могилянської академії.
За його ініціативи у Києві відновлено православні святині – Софійський собор, Свято-Михайлівський собор Видубицького монастиря, Десятинну церкву, церква Спаса на Берестові, де на одній із фресок, виконаній 1643–44, зображений сам митрополит. Могила мав одну з найбагатших бібліотек і перед смертю заповів її Київському колегіуму.
Реформи Петра Могили вивели українську православну церкву з кризи, піднесли її авторитет у суспільстві та православному світі, поклали початок школі вищого типу, яка з часом здобула статус академії. Його діяльність безпосередньо вплинула на формування самосвідомості українського народу.
Похований Петро Могила в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Поховання було знищене під час руйнації Свято-Успенського собору в листопаді 1941 року.
Григорій Сковорода
1722 – 1794
(На фото картина Сковороди з музея в Харкові)
Філософ, поет і музикант, який народився в сім’ї козака. Викладав у Харківському колегіумі в класі поетики. 1764 року Сковорода покинув викладацьку роботу і свідомо відмовився від спокус світу, від власності, дому і сім’ї та став мандрівним філософом і поетом. Прославився як автор духовних пісень. Автор 17-ти філософських творів, народний мислитель і справжній просвітитель Григорій Сковорода все своє життя присвятив високим цілям пробудження народу. Відомий вислів Сковороди: «Світ ловив мене та не спіймав».
Іван Котляревський
1769 – 1838
(Фото з вікіпедії)
Український письменник, поет, драматург, основоположник сучасної української літератури, автор славнозвісної поеми “Енеїда”, виданої 1798 року. Поема стала одним з перших видрукованих літературних творів, написаних народною мовою. Завдяки цьому українська народна мова остаточно витіснила з літературного вжитку стару книжну мову.
Тарас Шевченко
1814 – 1861
(Фото з вікіпедії)
Український поет, письменник, художник, академік Імператорської академії мистецтв. Один з найбільш видаваних у світі авторів. Ім'я Тараса Шевченка стало для багатьох поколінь українців символом свободи, його філософія — національною ідеєю, а твори — обов'язковою частиною гуманітарної освіти. Його «Кобзар» було перекладено на 100 мов світу. Багато пісень на вірші Шевченка стали народними, серед них — «Реве та стогне Дніпр широкий», яка в радянські часи вважалася неформальним національним гімном.
Геній і духовний батько українського народу, Великий Кобзар, ім’я якого відоме далеко за межами нашої країни, став символом української нації, уособленням української національної свідомості.
Леся Українка
1871 – 1913
(Фото з вікіпедії)
Українська письменниця, поетеса, перекладачка, жінка-легенда, знакова особистість в історії української літератури. Володіла кількома мовами, перекладала світову класику з німецької, французької, італійської та англійської - Генріха Гейне, Адама Міцкевича, Віктора Гюґо, Гомера та інших світових класиків. Але рідною мовою для неї завжди була і залишалась українська. І навіть тоді, коли українців царська Росія іменувала малоросами, а будь-який прояв українства був під забороною, вона – Лариса Косач – взяла собі псевдонім Українка, аби таким чином підкреслити, до якого народу належить насправді.
Через тяжку хворобу — кістковий туберкульоз — поетеса померла дуже рано – у 42 роки. Але її вірші і драматичні поеми на віки збагатили українську літературу і створили цілий культурний пласт.
Відродження нації та боротьба за незалежність – це низка подій пов’язаних із національно-визвольною боротьбою українського народу. Від періоду Української революції у 1917—1921 роках до Українського визвольного рух на етнічних українських землях у 1920—1950 роках за умови окупації її земель різними державами та під час Другої Світової війни 1939—1945 років.
ДУХОВНІ ТВОРЦІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Глава презентує діячів кінця XVI - початку ХХ ст., яких за правом можна назвати творцями української культури. Усі вони зробили неоціненний внесок у просвітництво, духовно-культурне відродження, розвиток мови і традицій, формування літератури та мистецтва. Це духовні особи, філософи, громадські діячі, поети, літератори.
Петро Могила
1596 – 1647
(Фото з вікіпедії)
Церковний і культурно-освітній діяч, богослов, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, екзарх Константинопольського патріарха, засновник Києво-Могилянської академії.
За його ініціативи у Києві відновлено православні святині – Софійський собор, Свято-Михайлівський собор Видубицького монастиря, Десятинну церкву, церква Спаса на Берестові, де на одній із фресок, виконаній 1643–44, зображений сам митрополит. Могила мав одну з найбагатших бібліотек і перед смертю заповів її Київському колегіуму.
Реформи Петра Могили вивели українську православну церкву з кризи, піднесли її авторитет у суспільстві та православному світі, поклали початок школі вищого типу, яка з часом здобула статус академії. Його діяльність безпосередньо вплинула на формування самосвідомості українського народу.
Похований Петро Могила в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Поховання було знищене під час руйнації Свято-Успенського собору в листопаді 1941 року.
Григорій Сковорода
1722 – 1794
(На фото картина Сковороди з музея в Харкові)
Філософ, поет і музикант, який народився в сім’ї козака. Викладав у Харківському колегіумі в класі поетики. 1764 року Сковорода покинув викладацьку роботу і свідомо відмовився від спокус світу, від власності, дому і сім’ї та став мандрівним філософом і поетом. Прославився як автор духовних пісень. Автор 17-ти філософських творів, народний мислитель і справжній просвітитель Григорій Сковорода все своє життя присвятив високим цілям пробудження народу. Відомий вислів Сковороди: «Світ ловив мене та не спіймав».
Іван Котляревський
1769 – 1838
(Фото з вікіпедії)
Український письменник, поет, драматург, основоположник сучасної української літератури, автор славнозвісної поеми “Енеїда”, виданої 1798 року. Поема стала одним з перших видрукованих літературних творів, написаних народною мовою. Завдяки цьому українська народна мова остаточно витіснила з літературного вжитку стару книжну мову.
Тарас Шевченко
1814 – 1861
(Фото з вікіпедії)
Український поет, письменник, художник, академік Імператорської академії мистецтв. Один з найбільш видаваних у світі авторів. Ім'я Тараса Шевченка стало для багатьох поколінь українців символом свободи, його філософія — національною ідеєю, а твори — обов'язковою частиною гуманітарної освіти. Його «Кобзар» було перекладено на 100 мов світу. Багато пісень на вірші Шевченка стали народними, серед них — «Реве та стогне Дніпр широкий», яка в радянські часи вважалася неформальним національним гімном.
Геній і духовний батько українського народу, Великий Кобзар, ім’я якого відоме далеко за межами нашої країни, став символом української нації, уособленням української національної свідомості.
Леся Українка
1871 – 1913
(Фото з вікіпедії)
Українська письменниця, поетеса, перекладачка, жінка-легенда, знакова особистість в історії української літератури. Володіла кількома мовами, перекладала світову класику з німецької, французької, італійської та англійської - Генріха Гейне, Адама Міцкевича, Віктора Гюґо, Гомера та інших світових класиків. Але рідною мовою для неї завжди була і залишалась українська. І навіть тоді, коли українців царська Росія іменувала малоросами, а будь-який прояв українства був під забороною, вона – Лариса Косач – взяла собі псевдонім Українка, аби таким чином підкреслити, до якого народу належить насправді.
Через тяжку хворобу — кістковий туберкульоз — поетеса померла дуже рано – у 42 роки. Але її вірші і драматичні поеми на віки збагатили українську літературу і створили цілий культурний пласт.
Коментарі