Вершина
Ашанія
Ти - мій біль і найвища вершина,  Найтяжкіше з усіх перехресть,  Бо до тебе я йшла крізь долини,  Крізь невдачі, крізь зради, крізь смерть. Кожен раз не той шлях обирала,  У падіннях втрачала себе, Стільки горя в житті назбирала І навколо було все пусте. Ти - моя найцінніша вершина,  Бо до тебе я йшла крізь недуг.  Дуже затишна та полонина,  Де моїх не відпустиш ти рук. Ти - моя нездоланна вершина,  Ти - моя не зрадлива душа, Ти - безсонні моєї причина,  Ти - любов, та насправді, чужа... *** Озвучка -  https://youtu.be/dJMlm2OylpU
2022-09-30 08:48:06
3
0
Інші вірші поета
Проклятая Падишах Завжди бути поруч Нескінченність запитань
Інші поети
MaggieB
@MaggieB
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2155
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11088