Бог війни
Біль у скроні, а в очах вогонь, Зараз в крові не лише долонь. В крові наші душі і серця, Будемо ми йти разом до кінця. Проженемо з нашої землі Цих проклятих орків-ворогів, Зсу - ти мій Бог війни. Разом будемо до кінця ми йти. Слава, слава, слава Україні, Бачу сина в кожному я сині, В кожному герої бачу силу волі, волі. А в калюжі, а в калюжі крові, Бачу море, тільки море болю, І могили моїх героїв, героїв. Біль у серці, а в душі журба, Прапор в крові, а в руках верба. Зсу - це наш Бог війни, Разом будемо до кінця ми йти. Слава, слава, слава Україні, Бачу сина в кожному я сині, В кожному герої бачу силу волі, волі. А в калюжі, а в калюжі крові, Бачу море, тільки море болю, І могили моїх героїв, героїв. Відео: https://youtu.be/8pptGgdLMrs?si=uZmS68B155Yra83M
2023-05-20 20:57:30
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ашаннiя
щиро дякую, Максиміліане, дуже радісно, що сподобалося, зроблю пісню з цього вірша найближчим часом.🙏
Відповісти
2023-05-20 21:00:30
3
Н Ф
Патріотично💛💙
Відповісти
2023-05-21 13:58:14
1
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3328
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11525