Падишах
О, мій суворий падишах, Та скільки ж будеш ти глумитись — Ховати жалість в тих очах, В які мені не надивитись? Навіщо знищив ти сліди, Якими можна повернутись В ті, найщасливіші часи? Як зміг ти їх ось так позбутись? О, мій суворий падишах, Чи не втомився потішатись — З'являтись знов в моїх віршах, А потім йти і не вертатись? Навіщо стратами щоденно Живеш і в діях, і в словах? Спливаєш ти ось так, священно, Час — мій суворий падишах.
2022-10-05 05:22:41
6
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2748
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2763