Падишах
О, мій суворий падишах, Та скільки ж будеш ти глумитись — Ховати жалість в тих очах, В які мені не надивитись? Навіщо знищив ти сліди, Якими можна повернутись В ті, найщасливіші часи? Як зміг ти їх ось так позбутись? О, мій суворий падишах, Чи не втомився потішатись — З'являтись знов в моїх віршах, А потім йти і не вертатись? Навіщо стратами щоденно Живеш і в діях, і в словах? Спливаєш ти ось так, священно, Час — мій суворий падишах.
2022-10-05 05:22:41
6
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2670
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2127