Час
Тата Ашаннiя
Щоранку ми народжуємось знову,  Щоденно проживаємо життя, Щоночі ми зникаємо раптово,  Потроху ми йдемо до небуття. По колу плетемо свої дороги,  До яких вже не буде вороття.  Постійно відбиваємо пороги  До Бога, в молитвах за майбуття. Цей поспіх, заробити на життя,  Роками заважає дійсно жити.  Встигаємо лише на каяття,  Бо цінний час зуміли розгубити. Відео: https://youtu.be/rYlzwen2okA?si=BVQTkB5FlCu89YmS
2022-10-04 04:00:23
13
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Так і є.
Відповісти
2022-10-04 08:34:52
1
Інші вірші поета
Нескінченність запитань Перемога Я життя розпишу кольорами Відлітай
Інші поети
Sweet_ k452
@sweet_452
11:11
@light_blue
Momen ali
@momen_ali
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2008
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4675