Час
Щоранку ми народжуємось знову,  Щоденно проживаємо життя, Щоночі ми зникаємо раптово,  Потроху ми йдемо до небуття. По колу плетемо свої дороги,  До яких вже не буде вороття.  Постійно відбиваємо пороги  До Бога, в молитвах за майбуття. Цей поспіх, заробити на життя,  Роками заважає дійсно жити.  Встигаємо лише на каяття,  Бо цінний час зуміли розгубити. Відео: https://youtu.be/rYlzwen2okA?si=BVQTkB5FlCu89YmS
2022-10-04 04:00:23
13
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Так і є.
Відповісти
2022-10-04 08:34:52
1
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5391
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13556