Мажори

Тата Ашаннiя

Раніше усім дівчатам Потрібні були мажори, Що мають авто, айфони, Ще й купу дурних курчаток, Що водять вночі по клубах, Вживають лише елітку, На море їх возять влітку, Уікенди проводять в луврах, Дарують коштовні речі І хутром вкривають плечі, Сидять в галереях днями, В театр вони йдуть на драми... ...Тепер не в театрах драми, Життя, наче фільми жахів. Дівчат від жорстоких орків Рятують не хлопці з бару. Пишаються вже не тими, Що мають бабло в кишені, А тими, хто там, в курені, Не втратив в собі людину, Хто бореться за свободу Життям ризикує знов За наше життя і кров, Майбутнє всього народу, Хто зброю в руках тримає, Біду кожен день долає. Мажори втікли з полей, Цінуйте своїх людей. Тепер не мажорів хочуть... Лише зсу щоночі Ховають себе в руїнах І квітнуть в дівочих мріях.

2022-11-22 21:38:39

Інші вірші поета

Твоє волосся пахне осінню Пташка Зіронька Усюди бруд і я не про погоду

Інші поети

Ally San

@allysan1210

G.A.V Vriter

@gav

John Sarah

@Watiri

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12043

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2447