Моя сім'я - моя фортеця
Тата Ашаннiя
Моя сім'я — моя фортеця, Мій дім, мій спокій, мій розмай. Мій Бог, її ти захищай, Нехай усе лихе минеться. Ти збережи нас від спокуси, Від зла, від заздрощів та бід, Нехай ніколи весь наш рід Не відчуватиме загрози. Моя сім'я — моя фортеця, Моя сім'я — безцінний дар, І мій володар, і мій цар, Нехай вона ще більше в'ється. Коли додому я вертаюсь, Знов забувається лихе І все невдале, все пусте. В сім'ю, як в прапор, загортаюсь...  
2022-09-30 09:48:20
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Тата Ашаннiя
@Джавелін ꑭ Байрактарович дякую від душі 🤗
Відповісти
2022-09-30 10:02:56
1
Інші вірші поета
Новий рік Найвеличніше кохання Загублене Щоденник батька
Інші поети
Vera Gibson
@sissygibson
Zeen
@Blue_Bliss
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2089
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12175