Моя сім'я - моя фортеця
Тата Ашаннiя
Моя сім'я — моя фортеця, Мій дім, мій спокій, мій розмай. Мій Бог, її ти захищай, Нехай усе лихе минеться. Ти збережи нас від спокуси, Від зла, від заздрощів та бід, Нехай ніколи весь наш рід Не відчуватиме загрози. Моя сім'я — моя фортеця, Моя сім'я — безцінний дар, І мій володар, і мій цар, Нехай вона ще більше в'ється. Коли додому я вертаюсь, Знов забувається лихе І все невдале, все пусте. В сім'ю, як в прапор, загортаюсь...  
2022-09-30 09:48:20
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Тата Ашаннiя
@Джавелін ꑭ Байрактарович дякую від душі 🤗
Відповісти
2022-09-30 10:02:56
1
Інші вірші поета
Вершина Холод - тільки привід для кохання Мої вірші всюди тебе знайдуть Мажори
Інші поети
Ruslan Korzh
@Ruslan_Korzh
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11974
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1493