Останніми помирають пісні
Ілля Срібний
Йдуть роки. Гниють дерева. Блукають ночами далекі зірки. Хоч і любов – кришталева, мала здатність згасати як сірники. Гори росли, а річки сохли. Люди тремтіли під сильним дощем. Ми так хотіли бути дорослими, що аж забули, що вічність ми ту не збагнем. "Поезія вічна", – говорили мені (клялись). Кричали хоч і боліло. Закривались в собі. І якби вони не старались, останніми помирають пісні.
2020-08-20 16:02:50
7
0
Інші вірші поета
Підвал Калюжа Збираючи попіл руками Думки
Інші поети
Marco Lori
@Travique
kamilionus_
@kamilionus_
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5065
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2506