Останніми помирають пісні
Йдуть роки. Гниють дерева.
Блукають ночами далекі зірки.
Хоч і любов – кришталева,
мала здатність згасати як сірники.
Гори росли, а річки сохли.
Люди тремтіли під сильним дощем.
Ми так хотіли бути дорослими,
що аж забули, що вічність ми ту не збагнем.
"Поезія вічна", – говорили мені (клялись).
Кричали хоч і боліло. Закривались в собі.
І якби вони не старались,
останніми помирають пісні.
2020-08-20 16:02:50
7
0