Злопам'ятний

Ілля Срібний

На кожній образі, я стаю сильнішим. Не тому, що хочу помститись, а тому, що стаю розумнішим. Для мене потім легше змиритись Зрозуміти, що прив'язуватись не варто. Не варто й думати про спокійне життя. Сприймати себе, тупим жартом, адже ми для всесвіту, просто сміття. Для чого всі ці надумані мрії? Ці безмежні пустоти, що поглинають тебе. Для свого життя ми просто повії, і тільки цей дідько в горлі шкребе. Досить, з мене цих безглуздих знущань, ви думали я на них ображаюсь? Чекаєш мою злу реакцію? Перестань. Запам'ятай, я на вершину підіймаюсь. Мені важко ображатись на тих, хто мене не розуміє. Ти не побачиш сліз витертих. Та й від злих слів, розум тільки ясніє. Складні обличчя нам не пасують, пора сказати свій тост. Жалюгідні погрози мене не хвилюють Байдужість – найкраща із моїх помст.

2020-08-09 17:24:58

Інші вірші поета

Думки Книга Мелодія Підвал

Інші поети

Оксана Горобець

@vidma

Papillon -

@nur_44

Arif Babatinca

@arif_babatinca

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16766

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13291