Хмара

Ілля Срібний

Я хочу бути тобою, пухкою ніжною ватою. Летіти під напрямок вітру, перебувати на межі світу. Не мати тіла, щоб воно не боліло, щоб брехливе горло говорити не вміло. Бути білим, чи темно-похмурим, газоподібним та світло-пухнастим. Лити дощі і мочити всіх, зверху і вниз, до самих ніг. Мокрим кіллером, холодним вісником. Залежить від кольору настрою, в дитячих снах, бути казкою. Сніжинками літати поміж дерев, плисти тихенько поміж джерел. Розчинятись в повітрі, на цій палітрі, не підкорятись земному тяжінню, вкривати від сонця сивою тінню. Дивитись на цих мурашок, десь там біля польоту пташок, зверху і вниз, блискати й гриміти, та п(о)лювати на них. Це ідеал ідей, підкорятись законам природи, а не людей. Так, я став цим – ніким, сіреньким, дбайливим, м'яким. Кого за погоду проклинають, сміючись краплями поливаю. Вам залишилось послизнутися і впасти через мій нрав, а мені стати тим, кого зневажав.

2020-08-30 17:41:32

Інші вірші поета

Крилатий Сон Останніми помирають пісні Підвал

Інші поети

Керо Лайн

@Carol_Lane

ЕЛА Троянська

@Elastar

Perdix

@Perdix

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16372

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2411