Хмара
Я хочу бути тобою,
пухкою ніжною ватою.
Летіти під напрямок вітру,
перебувати на межі світу.
Не мати тіла, щоб воно не боліло,
щоб брехливе горло говорити не вміло.
Бути білим, чи темно-похмурим,
газоподібним та світло-пухнастим.
Лити дощі і мочити всіх,
зверху і вниз, до самих ніг.
Мокрим кіллером,
холодним вісником.
Залежить від кольору настрою,
в дитячих снах, бути казкою.
Сніжинками літати поміж дерев,
плисти тихенько поміж джерел.
Розчинятись в повітрі,
на цій палітрі,
не підкорятись земному тяжінню,
вкривати від сонця сивою тінню.
Дивитись на цих мурашок,
десь там біля польоту пташок,
зверху і вниз,
блискати й гриміти, та п(о)лювати на них.
Це ідеал ідей,
підкорятись законам природи, а не людей.
Так, я став цим – ніким,
сіреньким, дбайливим, м'яким.
Кого за погоду проклинають,
сміючись краплями поливаю.
Вам залишилось послизнутися і впасти через мій нрав,
а мені стати тим, кого зневажав.
2020-08-30 17:41:32
4
0