Збираючи попіл руками
Ілля Срібний
Уявіть себе феніксом, із яскраво-червоними крилами. Ті крила надруковані ксероксом, для світа цього незримі. Аж важко підібрать рúми, бо палубу драють матроси. Мотузку хоч трохи потрúмай, бо відріже смерть, і її кóси. Нострадамус не знав про сюжети коли кораблі потопали в морі, пливли табунами скелети. (Аїд їх збирав по трохи) І серед всього хаóсу, збирає попіл руками – моряк, щоб на горизонті побачити зновý, яскраві вітрила свого корабля.
2020-08-07 12:56:54
6
0
Інші вірші поета
Книга Дом Зацікавлений Калюжа
Інші поети
Тимка
@pro_risovanie_s_timkoy
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8915
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10144