Збираючи попіл руками
Ілля Срібний
Уявіть себе феніксом, із яскраво-червоними крилами. Ті крила надруковані ксероксом, для світа цього незримі. Аж важко підібрать рúми, бо палубу драють матроси. Мотузку хоч трохи потрúмай, бо відріже смерть, і її кóси. Нострадамус не знав про сюжети коли кораблі потопали в морі, пливли табунами скелети. (Аїд їх збирав по трохи) І серед всього хаóсу, збирає попіл руками – моряк, щоб на горизонті побачити зновý, яскраві вітрила свого корабля.
2020-08-07 12:56:54
6
0
Інші вірші поета
Знесилений Однаковий Мелодія люба Гердо...
Інші поети
alia gala
@galaalia
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
45
5
2432
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5320