люба Гердо...
Самотня сніжна королева,
вкрала юного Кая,
в країну холодних дерев,
із краєвидом пустель.
Сліди замела – нічка тихая,
скрипіли сани на снігу.
Ніщо вже Кая і Герду не з'єднає.
Ніщо вже не розстане на вітру.
Під світло місяця ясного,
- спаси мене люба Гердо.
А Герда не чула нічого,
крига застигла у серці.
Вона все говорила з квітками,
каркала у вухо птахам.
Ніхто про Кая не знає
Ніхто про нього не знав.
Ріже в око уламок,
серце стогне без стуків.
- де той вихід із замку?
- я вже не хочу тут бути.
Герда мчить на олені
- Тільки на мене чекай
Я ніколи не забуду про тебе,
і ти про мене не забувай...
2020-08-24 14:28:21
6
0