Тіні навпроти
Betty Wilson
Безсумніву світ цей уже не змінити, Хіба що у снах, якщо будемо жити. Це наче дива, якщо вийде зробити, Велика напруга, яку важко пробити. Та неможливо все приховати, Мусиш порвати чи щось розказати. Не легко писати та страшно тримати, Не можеш, то мусиш усе пам'ятати. Хто я - ніхто І у світі не має. У дзеркалі знову Хтось слід замітає. Тебе не цінують, Керують щодня, Хоч матимеш право - Несе течія. Для них це вже звично Тебе опускати. Не стримаєш сльози, Можливо тікати? Не вистачає тієї хвилини Залишитись сам із собою від нині. Просто лежати й дивитись кудись У пошуках місця, де будеш колись. Якби кожен сказав щось своє, Якусь особисту темницю, Люди би знали правду в житті, Вбили б ту хитру лисицю. Та людство боїться незнаного страху, Що правда ця буде гірка. Саме тому тут панує незграбство, Топить ті шанси ріка. Не дивися на нього, А будь ти собою. Живи як ти любиш, Дивись за собою. Всі ми ще не ідеал І далеко до цього. Ми краплинки доща І тікаєм від нього. Ми частинка ріки, Що несе за собою Цілі ями й пастки І нас із тобою. Відкрий свої очі, Дивись в небеса. Просто помрій.. Ти завжди права!
2020-11-09 06:53:16
3
0
Інші категорії
Історичні Подійні Вірші в прозі Гумористичні Ода Для підлітків
Інші поети
CyrineAtallah
@CyrineAtallah
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1574
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1074