underneath.
beccabuchmann
Isn't it funny. Parents. Grandparents. Teachers. Even society in itself. They taught us everything. But who will teach us... how to deal with our thoughts with anxiety with depression Has anyone ever taught you that? When you're asked how you're doing What do you reply? Fine. It's always fine. Everybody believes you. Don't they? It's the mask you're wearing. The crazy, funny girl. The one that always laughs. The tough one. Nobody even bothers to look underneath.
2018-09-26 20:13:13
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
deadone
U described me in ur poem. It touched my heart . I would say that the world is too scared to face the truth ... thats y even in speeches what we write is sugary part of the world
Відповісти
2018-09-27 08:59:09
Подобається
beccabuchmann
@deadone I agree❤
Відповісти
2018-09-27 09:07:44
Подобається
Інші вірші поета
mess. kids. how. forever.
Інші поети
Anntuanetta
@Anntuanetta
K N
@Nata_Kuchera
Veronika Yupyn
@Veronika_Yupyn
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4247
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5159