عليلان الانواري
بعد توقف الدموع جرحة قلبي بذكرا الماضي من اقتدي به من الذي جعل للفائدي شقوقا ام للذي حاكة كفنها بيديها اومن جعل للنفس عنوان متعة ساقولها بكل صدق ان لست ببشرا للعيش بسبات الماضي ولست ابتغي البقاء في منتصف الطريقي بردة انفاسي وجعلة عروقي كمسامير مثبتة لااملك ثمنن للسعادة فقد كانت اغلى مايمكن ، اردت شكرا الفرح لدخوله عيني بشوق عليل وما ادراك ماعليل،،، النفس التي وشت عينيها بدون دموع برسمهي ابتسامة ثابتة قد يخدع العالم بنظراتهي السعيدة لكن لم يخدع قلبي اوحيدن انت يا قلب عليلان تعال اذيقك الحب والحناني الذي حرمنى منه سنين انرة جوفي بسعادة اذابة نفسي قد يرقد الانسان ليرى السعادة اما انا فارقد لنظرته الحزينة التي التي سكبة الاحلام على الارض بالم قد لا اعني لك سوى مسمار يثقب به صدرك سوف اكون باخت لك تساندك في كل غمن وعسران وام لتمدك دواء لتشفي جروحن لا يشفيها البكاء وحبيبة تواسيك في كل كل صغير وكبير
2021-01-07 15:51:58
5
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4050
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13001