ڤي
"‏ثمّة مأساةٌ تكمن في وقع الحقائق على مسامعنا، رغم أننا نُدركها تمامًا، ونعيش في قلب الأزمة، غير أن سماعها يُعيد فتق الجراح." لكن ينسى المرء كل شئ عندما ينظر للامام ويهتم بنفسه ، بمجرد انك لديكي ثقة عمياء في من يساعدك ثقي انك لن يخذلك احد ساكون بجانبك يا اعز صديقه، وعندما اراكي في اصعب حال الوم نفسي اني لم اهتم بك اكثر ، ولم افهمك لهاذا اعتذر منك، مستعد امسح قلبي لأجلك انا لا افتحه الا عندما اراكي تكلمنى به انتي اعز شخص عندي وسافعل اي شئ لامسح حزنك ، تتذكرين عندما علمتني ان اتسامح مع نفسي ساقول لكي الصراحة اني اعرف عن هذه الاشياء جيدا لكن رغبت في ان اعرفها اكثر منك💙، وعندما اغير عليكي عندما لا تردي عليه او تكلمي احد غيري كنت احس اني حمقاء جدا في هذه الامور، ذكرياتي معك لن تنسا ابدآ
2021-04-24 12:17:04
2
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5855
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12466