ڤي
"‏ثمّة مأساةٌ تكمن في وقع الحقائق على مسامعنا، رغم أننا نُدركها تمامًا، ونعيش في قلب الأزمة، غير أن سماعها يُعيد فتق الجراح." لكن ينسى المرء كل شئ عندما ينظر للامام ويهتم بنفسه ، بمجرد انك لديكي ثقة عمياء في من يساعدك ثقي انك لن يخذلك احد ساكون بجانبك يا اعز صديقه، وعندما اراكي في اصعب حال الوم نفسي اني لم اهتم بك اكثر ، ولم افهمك لهاذا اعتذر منك، مستعد امسح قلبي لأجلك انا لا افتحه الا عندما اراكي تكلمنى به انتي اعز شخص عندي وسافعل اي شئ لامسح حزنك ، تتذكرين عندما علمتني ان اتسامح مع نفسي ساقول لكي الصراحة اني اعرف عن هذه الاشياء جيدا لكن رغبت في ان اعرفها اكثر منك💙، وعندما اغير عليكي عندما لا تردي عليه او تكلمي احد غيري كنت احس اني حمقاء جدا في هذه الامور، ذكرياتي معك لن تنسا ابدآ
2021-04-24 12:17:04
2
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2017
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12318