Вірші
Сам на сам із собою
Чому так сумно і на душі лиш біль?
Чи може це від того, що за життя моє,
мене ніколи ніхто не розумів?
Я наче замкнена в пустій кімнаті,
Де окрім темряви нічого і нема.
Тут холодно й волого.
Тут окрім страху нічого не знайти.
Тут сам на сам ти із собою,
І без надії когось іще зустріть.
0
0
169
І навіть смерть я обжену
В цім світі все не вічне.
Все має свій початок і кінець.
Все мусить закінчиться.
Й мене не стане на Землі колись.
Та навіть після смерті тебе не полишу.
Я стану пташкою, що загляда в вікно,
Я стану зіркою, що вкаже шлях,
Я стану квіткою, що настрій підійме,
І буду вітерцем, що за тобою лине.
І смерть я навіть обжену.
І попри втрату свого серцебиття,
Тебе я не покину, не лишу,
І буду поруч, ти лиш знай.
2
0
137
Ти ж знаєш, мам...
І знаєш, мам,
Усе що робиться - усе на краще.
На небі в мене нічого не болить.
Я тут знайшла рідню,
Що втратила колись.
Тобі лиш важко без мене там -
Я знаю, та все ж ти там й лишись.
Живи за себе і за мене,
Люби, радій і смійся.
І знай, я все ще із тобою,
Я все ще за руку тебе тримаю.
Й люблю тебе так сильно,
Як любила при житті.
0
0
208
Усі мої "недостатньо"
Привіт. Ви, напевно, вже знаєте моє ім'я, те яке мені дали при народженні батьки. Та моє друге ім'я - "недостатньо". Смішно, чи не так? Але, мабуть, недостатньо смішно щоб насмішити вас, любі читачі. Так, я завжди була недостатньою смішною, недостатньо цікавою, недостатньо наполегливою, недостатньо привабливою... І, сказати чесно, я ніколи не була достатньо щасливою. Завжди намагалася помічати лише хороше, і ігнорувати все погане, Та й це в мене завжди виходило недостатньо добре. Та знаю я лише одне - я достатньо сильно хочу бути собою. Навіть попри всі мої "недостатньо". Бо я - це все ще я. Я - це та, кого люблять мої близькі, це та, з ким вирішили спілкуватися мої друзі. Я та, хто скаже, що не ідеальні люди - прекрасні, навіть попри всі свої "недостатньо".
2
2
232
