ما لا تعرفونهـ
Lea 'ㅅ'
أنا أعترف بأن حياتي لاتناسب ديني نوعا ما، ولست ملتزم ، و أتلذذ في سماع الموسيقى ، أحب أمي لكنني أغضبها في بعض الأحيان ، أحب أقاربي و لا أزورهم أبدا ، لربما اغتبت أشخاصاً بلحظة غضب ، ورغم هذا كله أحب الله حباً عظيماً لا يتخيله أحد ، وأحمد الله على فضيلة الإحساس بالمعصية واللجوء إلى باب الإستغفار "والله يعلم وأنتم لا تعلمون" …
2018-08-23 08:56:01
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
نـُونِه
بالطبع💖💖💖
Відповісти
2018-08-23 11:01:44
1
شـِيْـمْ
ليتهم يفهمون.
Відповісти
2018-08-23 16:49:55
1
Lea 'ㅅ'
@شـِيْـمْ ليتهم 💔
Відповісти
2018-08-23 16:57:18
2
Інші вірші поета
لعلك أدركت يوماً
Інші поети
Veronica_Kovalenko
@veronika_kovalenko
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3651
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283