لعلك أدركت يوماً
حسنا اذًا... هل أدركت يوماً انا هناك مَن لديه القدرة على ترجمة نبرات صوتك، بعثرة أنفاسك، نظراتك الضائعة، وانتفاضة نبضاتك. ًأن هناك مَن يفهمك أكثر من ذاتك، يعلم متى تحزن ومتى سيحل عنك الشقاء، متى تود الهروب، ومتى تود البقاء. أعلمت أن هناك مَن يراك جزءا من حياته، تحزن فتعكر صفو يومه، تصاب بنزلة برد فتسهر عينيه قلقا، تفرح فتتفتح البساتين أمامه. هل اعتدت على ترجمة حديث أحدهم. كأن يود ان يقول أحدهم لك بأنك جميل اليوم فتخونه كلماته ويكتفي بإخبارك بأنه يحب عيناك ويود أن يخبرك بأن وقع كلماتك له لحن خاص بأذنيه فيكتفي بكل تهذيب بأن يستدرجك للحديث. ويود لو أنه يطيل النظر بعينيك فيسبقه الخجل ويداهمه الخوف بأن يضيع فيهما. فالحب يضيع أحيانا. هل أدركت أنك أعظم مما ترى، وأن بهذا العالم مَن يحبك جدًا بصدق رغم ازدحام الأقنعة من حولك. لعلك أدركت يومًا.
2018-09-13 20:02:57
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Millane Robert
كلمات رائعة و ملهمة ♥♥♥
Відповісти
2018-09-13 22:47:13
2
Lea 'ㅅ'
Відповісти
2018-09-14 07:40:21
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11692
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4077