Як сонце в листопаді
Як сонце нас обманює промінням в листопаді – не гріє та засліплює в сезонному розладді. Так ми крізь заперечення й думки про ненавмисність, без самозвинувачення ошукуємо дійсність. В свідомості набрешемо про власну бездоганність, про те, що ми не плачемо, про силу і порядність, про спокій найсильніший, про власний мирний тон, про те, що секс інтимніший за спільний тихий сон. Обдуримося волею, залежностей відсутністю, вже визнаною долею, безсмертності підступністю, щоб не дивитись ширше, бо ліньки нам, насправді. Ми можемо ще більше, як сонце в листопаді -- 8-9.ХІ.2021 р., м. Дніпро
2021-11-09 09:19:05
2
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2866
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4891