Як сонце в листопаді
➒ ➊ ➊
Як сонце нас обманює промінням в листопаді – не гріє та засліплює в сезонному розладді. Так ми крізь заперечення й думки про ненавмисність, без самозвинувачення ошукуємо дійсність. В свідомості набрешемо про власну бездоганність, про те, що ми не плачемо, про силу і порядність, про спокій найсильніший, про власний мирний тон, про те, що секс інтимніший за спільний тихий сон. Обдуримося волею, залежностей відсутністю, вже визнаною долею, безсмертності підступністю, щоб не дивитись ширше, бо ліньки нам, насправді. Ми можемо ще більше, як сонце в листопаді -- 8-9.ХІ.2021 р., м. Дніпро
2021-11-09 09:19:05
2
0
Інші вірші поета
Випускники Місця Warflower Знеболююча
Інші поети
Bint __Abdoolrahman
@bint_abdoolrahman
Sergei Germanchuk
@sergei_germanchuk
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12475
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5033