Незамінних немає
(Читаємо шепотом)
Ме́ні замало.
Душа спорожнілою раптом
постала.
Хоч серце моє
від жаги сильно б’ється,
та суть загасає,
мені не живеться.
(Читаємо в голос)
Де моє спасіння?
То праця, як крос?
Нескінченне терпіння?
Лиш рух до кінця?
Без душі́ і до краю?
Від болю у серці
біжу. І згасаю.
(Давайте кричати)
Незамінних немає!
Тож бігти! Згасати!
Нехай помирає!
Нема незамінних
у світі істот!
Як душ спорожнілих
і в серці пустот
29.XI.2020, Дніпро, в стіл
2020-12-01 15:12:53
1
0