Незамінних немає

➒ ➊ ➊

(Читаємо шепотом) Ме́ні замало. Душа спорожнілою раптом постала. Хоч серце моє від жаги сильно б’ється, та суть загасає, мені не живеться. (Читаємо в голос) Де моє спасіння? То праця, як крос? Нескінченне терпіння? Лиш рух до кінця? Без душі́ і до краю? Від болю у серці біжу. І згасаю. (Давайте кричати) Незамінних немає! Тож бігти! Згасати! Нехай помирає! Нема незамінних у світі істот! Як душ спорожнілих і в серці пустот 29.XI.2020, Дніпро, в стіл

2020-12-01 15:12:53

Інші вірші поета

Яка в хуй різниця? Насті Warflower Осінній вітер

Інші поети

Shina

@Sheena

Eiffel

@Miss_Eiffel

Jason Fairhurst Wall

@forever_is_always_now

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2821

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4848