– Відмотайте!
– Відмотайте негайно! – благаю. – На моменти, де є почуття, де лише є довіра без краю, де наповнене сенсом життя. На те місце, де я не боюся, що всі дії помножать на нуль, де я виживу і розсміюся від ударів, порізів і куль. – Відмотайте назад, там не буде ні безсоння, ані агресії, а свідомість моя ще не знатиме про наявність журби та депресії, про помилки, недоліки, вади, про рефлексії хижу бездонність і про те, що ворожі гармати не вбивають, як в серці самотність. – Відмотайте, скоріше! Час плине! Я знайду ту, що досі кохаю, у ту мить, коли в мені все рине, коли є лиш довіра без краю, бо вона – сенс життя. Не боюся і не вірю, що не відмотати. Не зневірюся. Я не скорюся і не буду на титри чекати 🖭 8.II.2022 р., м. Дніпро
2022-02-08 20:06:48
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
ШИКАРНИЙ вірш, реально класний, автору аплодисменти ✨👏🏻✨
Відповісти
2022-02-08 23:05:49
1
➒ ➊ ➊
@просто веселка , дякую Вам!
Відповісти
2022-02-09 05:54:21
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2397
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2307