Temps
Le temps passe et trépasse Il nous entraîne sans nous voir Une malheureuse seconde de bonheur Ne peut me satisfaire inuhumain humain Te voir m'est insoutenable Te compter m'est inconcevable Temps, arrêteras tu, Dans toute ton incompréhensible splendeur, De prendre ce qui ne te reviens pas? Chercher à comprendre face à toi est superflu, Chercher à te voir est inutile Un instant trop tôt, Un instant trop tard, Pourrai je vivre un jour sans craindre Ton passage omniprésent? Temps cruel que me veux tu? Tu prends sans voir Les larmes que tu laisses Tu passes sans vouloir Et me laisses Temps candide que veux tu? Ne vois tu pas, N'épargnes tu jamais Les vies que tu crées Et que jamais tu n'épargnes Lors de la vie On te subit, Lors de la mort On te regrette Que peut il arriver de pire Que d'un jour mourir Sans t'avoir regarder dans les yeux? Tout est trop tard.
2020-10-14 18:06:33
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
J'ai Pas D'idées :)
ce poème fait un peu réfléchir et est très bien écrit !
Відповісти
2020-10-19 18:02:25
1
Pomme
Відповісти
2020-10-19 18:03:10
Подобається
Pomme
merci beaucoup 😊
Відповісти
2020-10-29 09:05:32
Подобається
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2251
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3710