Вірші
Остання сповідь
Моє кохання до тебе - це бруд на асфальті,
невимовна печаль, холодні пальці,
теплий світанок у травні,
ендорфінний дощ, напруга між нами.
Нестача кисню від доторку твоїх рук до мого волосся,
так, саме ти - причина моїх душевних мук щодня і щоночі.
Моя залежність тобою варта справ криміналу й суду.
Кохати тебе безглуздо, але я буду.
Я пізнала твою ніжість через безодню грубості,
серед холоду в серці та байдужості.
Але ти все такий же нескоренний в моїй обладі,
втім, я не змушу кохати мене чи звертати увагу.
Давай, зроби вигляд, що ми незнайомі.
Здихайся мене і моєї любові.
Поламай мої ребра, кинь на безвідді,
розбий вщент моє серце немилосердно,
а потім розкажи про те, як жити тобі нестерпно.
Я ладна впасти на коліна в бруд, благаючи твоєї ласки.
Влаштуй мені останню сповідь, будь ласка.
Я тихо заридаю, поки ти зітхаєш тяжко.
Посиди в моїй присутності ще трохи,
благаю, не квапся.
В той серпневий вечір утопія наша, тліючи, горіла.
Дозволь згинути в обіймах рук твоїх,
тепло яких я так любила.
3
0
160
1 вересня
Я п'яна. Котра година? Я сміюсь, немов божевільна.
Я трохи неврівноважена.
Батарея на телефоні посаджена.
Тут купа людей - незнайомці.
Я віддалась танцям...
Не чула думок, не відчувала тривоги.
Темноволосий юнак був так схожий на нього...
Алкоголь, цигарки - заглушила печаль.
Поглянула на себе у дзеркало. В голові туман.
Туш потекла, пом'ялась футболка...
Я в натовпі під музику стрибаю
поряд із копією того, через кого страждаю.
Волога від поту рубашка, запітнілі окуляри,
мокре волосся, збуджений стан всього тіла.
Ох...який ж він красивий...
А в серці інший, в серці інший...
Той, через кого тепер п'яна,
той, через кого полюбила я гучну музику,
через кого пішла залпом восьма склянка,
кого забути я не можу...
І от високий градус у крові, і вже якось начхати.
Я хочу спати, мені тимчасово щиро поїбати
3
0
189
Спалені спогади
Так, я спалила той папір в чорнилах,
та не сказала б, що дотла.
Це дещо, справді, релігійне.
Це щось святе, духовне, конфесійне.
Не можу стримувати сліз,
на смак солоних, як ті обіцянки,
що пролітали з моїх уст
сьогодні зранку на світанку
А зараз вже глибока ніч,
та я не хочу засинати.
Всі незнайомці сплять давно,
А у моїй душі повільні танці,
в думках перефразовані листи,
які без вороття згоріли у траві.
У пам'яті лиш спогади, в руках портрети,
а в серці галерея для картин,
написаних не фарбами, ні маслом,
а поглядом у небо ясним.
Ще щось згублене в пітьмі,
що я забула розказати,
на кшталт того, що можна сповідати,
що тільки полум'я повинно знати.
4
0
180
Вона хотіла стати частинкою чогось великого
Вона хотіла стати частинкою чогось великого,
Багатоголосного, затишного та неозорого
Та де ж її мрії, де пристрасть життєва,
Де вже давно скорене вічне натхнення?
Вона завжди старалась знайти прчину
Для всього поганого, що стається в житті,
А причина не завжди була.
Просто сядь і подумай, просто сядь і кричи,
Але подумки, адже місто вже спить
Вночі лежачи на підлозі, вона розмовляла з собою,
Та нав'язливі бридкі думки, наче цвіль,
Розповсюджувались по ній, залишаючи сліди
Тихенька музика її душі
Гучною ставала лиш вночі.
Паніка. Тривога. І мамина посмішка стала сувора.
І як тепер забути те, що перед очима,
І повернути те, що вже неможливо..
Здається, щось погане станеться сьогодні...
Але вона сильна, хоч не вірить у це.
Вона вміє цінити прекрасне, у неї є почуття,
Емоції, вміння любити по-справжньому незгасне.
Одиноке бурхливе серце,
Що жадає свободи від фальшивих пустот.
Тяжко.
А що таке тяжко?
Це життя.
А що, насправді, вона чекала від життя?
Вона хотіла стати частинкою чогось ВЕЛИКОГО.
4
0
191
Одна історія, різні епохи
Я хочу танцювати з тобою, наче ми коханці
В найсумнішому фільмі, який я тільки бачила
Ти згадуєш моє ім'я у віршах,
І ти малюєш мої уста,
Тому що наша історія у різний час.
Я хочу танцювати з тобою,
Наче це наша остання ніч на планеті Земля,
Де ти вже помер, а я досі жива.
4
0
260
