Катря Одурена
@charisma
миші плакали, кололися, але продовжували жерти кактус
Вірші Всі
Остання сповідь
Моє кохання до тебе - це бруд на асфальті, невимовна печаль, холодні пальці, теплий світанок у травні, ендорфінний дощ, напруга між нами. Нестача кисню від доторку твоїх рук до мого волосся, так, саме ти - причина моїх душевних мук щодня і щоночі. Моя залежність тобою варта справ криміналу й суду. Кохати тебе безглуздо, але я буду. Я пізнала твою ніжість через безодню грубості, серед холоду в серці та байдужості. Але ти все такий же нескоренний в моїй обладі, втім, я не змушу кохати мене чи звертати увагу. Давай, зроби вигляд, що ми незнайомі. Здихайся мене і моєї любові. Поламай мої ребра, кинь на безвідді, розбий вщент моє серце немилосердно, а потім розкажи про те, як жити тобі нестерпно. Я ладна впасти на коліна в бруд, благаючи твоєї ласки. Влаштуй мені останню сповідь, будь ласка. Я тихо заридаю, поки ти зітхаєш тяжко. Посиди в моїй присутності ще трохи, благаю, не квапся. В той серпневий вечір утопія наша, тліючи, горіла. Дозволь згинути в обіймах рук твоїх, тепло яких я так любила.
3
0
160
1 вересня
Я п'яна. Котра година? Я сміюсь, немов божевільна. Я трохи неврівноважена. Батарея на телефоні посаджена. Тут купа людей - незнайомці. Я віддалась танцям... Не чула думок, не відчувала тривоги. Темноволосий юнак був так схожий на нього... Алкоголь, цигарки - заглушила печаль. Поглянула на себе у дзеркало. В голові туман. Туш потекла, пом'ялась футболка... Я в натовпі під музику стрибаю поряд із копією того, через кого страждаю. Волога від поту рубашка, запітнілі окуляри, мокре волосся, збуджений стан всього тіла. Ох...який ж він красивий... А в серці інший, в серці інший... Той, через кого тепер п'яна, той, через кого полюбила я гучну музику, через кого пішла залпом восьма склянка, кого забути я не можу... І от високий градус у крові, і вже якось начхати. Я хочу спати, мені тимчасово щиро поїбати
3
0
189
Спалені спогади
Так, я спалила той папір в чорнилах, та не сказала б, що дотла. Це дещо, справді, релігійне. Це щось святе, духовне, конфесійне. Не можу стримувати сліз, на смак солоних, як ті обіцянки, що пролітали з моїх уст сьогодні зранку на світанку А зараз вже глибока ніч, та я не хочу засинати. Всі незнайомці сплять давно, А у моїй душі повільні танці, в думках перефразовані листи, які без вороття згоріли у траві. У пам'яті лиш спогади, в руках портрети, а в серці галерея для картин, написаних не фарбами, ні маслом, а поглядом у небо ясним. Ще щось згублене в пітьмі, що я забула розказати, на кшталт того, що можна сповідати, що тільки полум'я повинно знати.
4
0
180