Окуляри.1
Джо приземлился на мокрой асфальт, не втримавши рівноваги вона впала на коліна.
— Здається я і правда перестаралася з усамітненням, - дівчина насилу звилася на тонкі ноги. Роззинулася, з її останнього виходу на вулицю пейзаж взагалі не змінився. Вузький вулички вздовж яких простягалися висотки, хмуре небо без на яку на сонце. Сірі хмарочоси, старі п'ятиповерхівки, дорогі будинки, заброшки, все це змішалося в один венегрет красиво прикрашений листочком петрушки у вигляді резеденції мера.
— Який яскравий краєвид, - гірко зітхнула Джо. Не те що б вона колись бачила справжні милі будинки, казкову природу, і організовані міста, просто кожен раз виходити із світу гри було все важче. Кожен чортів раз вона розачаровувалась в реальності. - дівчина пнула якийсь камінчик, відскочивши від асфальту він зник у чиємусь вікні.
— Скотство, - Джо різко розвернулася і пірнула у щілину між будинками.
Обережно оминаючи баки зі сміттям, купи речей і здається навіть людей, вона попрямувала до вже заплісніаілої частини салату. Місця, в яке вона приходила тільки через одну людину.
— Живи довго і процвітай Тімоха, - Джо ввалилася в клас. — У мене тут невееаа... - дівчина завмерла. На неї вирячилося сорок пар очей.
— Після 2050 криза розділила суспільство на... - високий білявий чоловік замовк на пів слові і втуптвся у стіну навпроти. Потім повільно повернув голову в сторону дівчини. Провівши рукою по охайно вкладеній борідці він задумливо зміряв дівчину поглядом.
— Джоано, - майже лагідно сказав він. — Ваша поведінка знаходиться на рівні вашого гумору. Тому я дуже прошу вас не відволікати мене безсмаковими жартами і повернутися до вивчення історії 21 століття, у вас в боргу 5 практичних, реферат, і три контрольні.
— Вибачте Тимофій Олександрович, - Джо сховала посмішку за винуватою гримасою. — Я більше не буду, чесно. - знітившись, дівчина позабувала до виходу.
— Потрібну літературу ти знайдеш в восьмому секторі бібліотеки, - вчитель байдуже подивився на годинник. — В 15.00 там достатньо тихо бо майже нікого нема.
— Здається я і правда перестаралася з усамітненням, - дівчина насилу звилася на тонкі ноги. Роззинулася, з її останнього виходу на вулицю пейзаж взагалі не змінився. Вузький вулички вздовж яких простягалися висотки, хмуре небо без на яку на сонце. Сірі хмарочоси, старі п'ятиповерхівки, дорогі будинки, заброшки, все це змішалося в один венегрет красиво прикрашений листочком петрушки у вигляді резеденції мера.
— Який яскравий краєвид, - гірко зітхнула Джо. Не те що б вона колись бачила справжні милі будинки, казкову природу, і організовані міста, просто кожен раз виходити із світу гри було все важче. Кожен чортів раз вона розачаровувалась в реальності. - дівчина пнула якийсь камінчик, відскочивши від асфальту він зник у чиємусь вікні.
— Скотство, - Джо різко розвернулася і пірнула у щілину між будинками.
Обережно оминаючи баки зі сміттям, купи речей і здається навіть людей, вона попрямувала до вже заплісніаілої частини салату. Місця, в яке вона приходила тільки через одну людину.
— Живи довго і процвітай Тімоха, - Джо ввалилася в клас. — У мене тут невееаа... - дівчина завмерла. На неї вирячилося сорок пар очей.
— Після 2050 криза розділила суспільство на... - високий білявий чоловік замовк на пів слові і втуптвся у стіну навпроти. Потім повільно повернув голову в сторону дівчини. Провівши рукою по охайно вкладеній борідці він задумливо зміряв дівчину поглядом.
— Джоано, - майже лагідно сказав він. — Ваша поведінка знаходиться на рівні вашого гумору. Тому я дуже прошу вас не відволікати мене безсмаковими жартами і повернутися до вивчення історії 21 століття, у вас в боргу 5 практичних, реферат, і три контрольні.
— Вибачте Тимофій Олександрович, - Джо сховала посмішку за винуватою гримасою. — Я більше не буду, чесно. - знітившись, дівчина позабувала до виходу.
— Потрібну літературу ти знайдеш в восьмому секторі бібліотеки, - вчитель байдуже подивився на годинник. — В 15.00 там достатньо тихо бо майже нікого нема.
Коментарі