—Тік. Так. Тік. Так. Тік. Так. - Джо сиділа за столом закинувши на нього ноги і підспівувала великому настінному годиннику. До назначеного Тімом часу зустрічі залишалися лічені хвилини, але у дівчини вже уривався теперпець.
— Ну де він там шляється, - благально запитала вона у "Збірки найвизначніших подій за 2080 рік" яка нікого не чіпаючи стояла між іншими книгами. — Він же не міг мати на увазі справжній реферат.
— До вашого відома, - роздався зверху м'який голос, — Я дуже поважний історик якого ви доречі, ледь не зганьбили перед майбутнім поколінням вчених.
— Я ж вибачилася, - Джо різко скочила з стільця і обернулася до Тіми, але нерозрахувавши сили осіла на підлогу.
Чоловік наступив кудлаті брови, посмішка сповзла з його вкритого морщинами обличчя
— Що ж ти дитино з собою зробила.  - вчитель допоміг їй підійнятися.
— Да так, - відмахнулася Джо. — Слідувала великому плану свого прадіда намагаючись розгадати його не меньше велику таємницю.
Тім болісно посміхнувся. Він намагався розуміти і піклуватися про цю чорну бестію, наставляти і навчати але вона навіть не намагалася зрозуміти світ, і плани які на неї покладав старий Джон.
Тим часом Джо встигла зобразити на обличчі якмога благальний вираз.
— Так і знав що ти не просто так сюди прийшла, -  гмикнув дідусь сідаючи за стіл і закидуючи на нього ноги. —Розповідай.
Дівчина обережно витягнула з сумки чорні уламки.
— Знайомся, прапрадідові окуляри.- побачивши як стрімко змінюється обличчя вчителя, Джо затароторила — Неважливо як це сталося, просто полагоди їх окей? Це дуже важлива штука, я розумію що 3D вже давно не використовують і що ти не в захваті від ігор, але я дуже хочу зрозуміти цього схибленого дідугана. Я ж... Розповідала тобі про його заповіт , і усі ці забаганки зі спадкоємцем? - всупереч її очікуванням, вираз обличчя Тіма став не роздратованим а знервованим. Вчитель напружено подивився на неї.
— Ти хочеш сказати що сприймала старого Джона серйозно?
— Тааак, - протягнула дівчина і прищулилася. — Тобі щось відомо?
Тім кахикнув.
— Ой дитино, я знаю більше ніж ти думаєш. Зрештою, - вчитель з жалем подивився на те що колись було 3D окулярами, — Це я допоміг твоєму прапрадіду їх створити. Спеціально для тебе.