Вірші
Мужик
Я хочу домінувати,
А жінок не визнавати
Бо я просто народився
Хлопчиком і розревівся.
Правда не скажу нікому,
Бо засміють мене у цьому.
Як же добре, що я чоловік:
Сильний, мужній, справжній мужик.
А ті тупі курви, баби
Та для мене вони бридкі як жаби.
Щоб хтось на них подивився?
Ха, та хто б на це повівся?
0
0
204
Інцели
Хлопчики вважають,
Що всі їм «давати» повинні.
Що вони просто ідеальні і невинні,
Жалюгідна слабка стать
Повинна послуги їм надавать.
І вставати на коліна,
Щоб смоктати, як скотина.
У безправних суть одна:
Виглядають як шпана,
Але просять забагато
Ніби хтось повинен дати
Їм ті людські насолоди,
Які вони вважають за нагороди.
0
0
191
Ви відібрали у мене життя
Ви відібрали у мене життя,
Ви відібрали моє майбутнє.
Але війна це справді незабутнє.
Як я сумую за Кирилівкою, морем
І за старенькими будівлями у баз
Так що ж нам такого зробити,
Щоб позбутися всіх вас?
То може варто всіх спалити?
Або втопити вас в морях?
Чи може варто вас прибити -
Камінням, цвяхами до нас?
Щоб більше думок не було підходить
Так близько до наших земель
І програти цю жалюгідную дуель.
1
0
202
Ох, і де ж ти, моє кохання?
Ох, і де ж ти, моє кохання?
Яке описується там:
В книжках, співах і у фільмах
Воно показується нам.
Як же мені постаратись?
Де мені його знайти?
Чарівну людиноньку зараз,
Її вуста красні.
І покохати так же сильно
Як ніколи не кохав,
Щоб одразу і назавжди
І щоб кожен з людей знав.
1
0
174
Бузок
Останній день цвіте бузок,
Останній день його ми бачим.
Немає більше в голові думок –
Лиш залишки лісової хащі.
І хай буде ця страшна мить,
Але не буде таємної нагоди
Торкнутися бузку і вплить
У море відчаю людської вроди.
І хай я буду виродком для всіх,
І хай мене прокляне кожноє створіння.
Але не пробачу я їх,
Осіб, які засуджують нові покоління.
0
0
159
Я не просила вас відчувати…
Я не просила вас відчувати щось подібне -
Таке просто, але водночас таке дивне.
Це відчуття, яке разом ми пізнавали,
А до цього ніколи його не почували.
І наплювати, що скаже хтось із рідних!
Не їм стикатися з осудом від бідних.
Тих бідних рабів суспільної системи,
Які ніколи не писали один одному поеми.
0
0
162
Винна
Я не ненавиджу вас «але»,
Але боюся вас до болю.
Коли стою посеред вулиці,
Чекаючи на долю,
Котру мені ви преподнесли.
Преподнесли мені ви смерть.
Від втрати крові в том провулку,
Який обходять всі довіку,
Але він мене в тую мить полонить.
0
0
154
Лайка
Висерки, та йдіть до біса!
Проклинаю я вас всіх
Трясця твоєї матері,
Яка виносила тебе майже рік.
А бодай тебе чорти вхопили!
За тупість твою несносную
Ти гімно не роздушене
Та не маєш ні краплі мозку.
0
0
169
Ми створили все на світі
«Ми створили все на світі:
Кожен сантиметр землі.
А ви наша тінь в грозовому попелі»
Як же ви це все створили?
А хто створив всіх вас?
Чи не забули ви, дурненькі,
Як народжувалися враз?
Тільки вмієте, що нити,
Що погані всі такі.
А ви які, наші маленькі?
Добріє чарівники?
Що створили все на світі:
Кожен сантиметр землі.
Але так і не навчилися, блять, жити,
А лиш нити як вилупки.
0
0
142
Плине час
Як називається хвороба,
Коли не вмієш ти нічого?
Як огидна слизька жаба,
Яка поводиться до себе строго.
Немає жодної хвилини,
Коли серед людей пливуть,
І проходять цілії години,
Які закінчуються і вони ревуть.
Закінчуються через проблеми,
І проходять як одная мить.
А потім люди шукають схеми,
Щоб обернути їх і нормально жить.
І зробити хоча б щось для себе: -
Для любих, рідних, ворогів,
Але душа шкребе
І прориває схеми до самиїх ліків.
0
0
145
