Євген Ткач
@david_tkach
Пробую писати вірші,прошу придвзято не ставитися до написаного мною. Олюбл.книга«Квіти для
Вірші
Материнська любов
Твоя любов- продовження мене, Мені не осягнути це ніколи Присвячуєш життя мені своє, Життя щасливе ти щоночі просиш в долі. Твої обійми - Божа благодать Лікують душу і дарують крила І крила ці, ніколи не згорять, Бо в них твоя душа і твоя сила Я дякую і слів не підберу, Щоб описати свою дяку й шану Я просто скажу, я тебе люблю І я щасливий, що маю таку Маму
3
0
429
Закінчивсь для нас час
Не дивуйся мені,що приходжу до тебе щоночі Бо в житті , від страхУ, і кроку я не зроблю. Мені важко,важко дивитись у твої закохані очі, Мені важко свої показати,в них немає слова «люблю». І в образу, що клітка, я не хочу тебе вкидати Бо загубишся в ній і втратиш час цінний свій , Якби знала душа твОя, як же я хочу кричати Тихим жалем,що тримає в полоні про тебе сни . І у цю тиху ніч , прелечу я до твого віконця Світлом місяця , помилуюсь красою твоєю ще раз Бо є завтрашній день і в промінні його сонця Я скажу болючі слова,я скажу «закінчивсь для нас час».
3
0
270
Роки світові
Прожени печаль із душі Подивившись на нічні зорі, Ніби світять у купі вони Та насправді,вони одинокі. Бо не зна ті небесні тіла Куму світять,у нічну пору, Як і твоя душа теж не зна, Які двері відкрила і комУ. Але ти не одна на Землі І між нами дороги відкриті, А між ними,роки світові, На орбітах стоять непохитних. Подивися уважно іще, Мерехтять вони,наче вогні І ніхто з них не знає ще Коли впадуть вони у пітьмі. Тож,радій кожній ночі ти, Не забувай,оте,просте З нас ніхто не знає коли, Як і де ми упадем.
3
1
326