Роки світові
Євген Ткач
Прожени печаль із душі Подивившись на нічні зорі, Ніби світять у купі вони Та насправді,вони одинокі. Бо не зна ті небесні тіла Куму світять,у нічну пору, Як і твоя душа теж не зна, Які двері відкрила і комУ. Але ти не одна на Землі І між нами дороги відкриті, А між ними,роки світові, На орбітах стоять непохитних. Подивися уважно іще, Мерехтять вони,наче вогні І ніхто з них не знає ще Коли впадуть вони у пітьмі. Тож,радій кожній ночі ти, Не забувай,оте,просте З нас ніхто не знає коли, Як і де ми упадем.
2021-03-15 19:22:19
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Євген Ткач
дякую
Відповісти
2021-03-15 19:53:37
Подобається
Інші вірші поета
Закінчивсь для нас час Материнська любов
Інші поети
Sapphire
@S_Raven
Марія
@Ria_maria_21
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2410
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1536