Дівчина нервово поглядала на годинник у телефоні й задихаючись бігла. Цифра 58 змінилася на 59. Вона швидко залетіла в гардеробну кинула куртку зверху на шафу й побігла до класу. По дорозі на 3 поверх, сто разів прокляла цю школу і чому в ній немає ліфту. Нарешті вона схопила дверну ручку класу й різко її відкрила. Як завжди це буває, всі учні, зокрема вчителька, перевели погляд на неї. Вона пробубоніла якесь вибачення й впала на свою парту, що була на середньому ряді.

- Привіт,- тихо сказала подруга.

- Ага, хууух,- лише видихнула Агла.

Їй на стіл упав зошит для контрольних робіт.

- Бляха...

- Не готувалася вчора? - запитала Ліза.

- А ти, хіба готувалася? - відповіла запитанням на запитання.

- І то правда,- посміхнулася подруга.

- Будемо по старому доброму методу,- сказала Агла і обернулася до свого заднього сусіда,- Коля ти який варіант?

- Перший,- нервово відповів він поглядаючи то на картку з завданням, то пишучи щось у зошиті.

- Хопа, все можна не паритись,- посміхнулася вона.

Ззаду підійшла вчителька й видала ту фразу, яку вони завжди говорять в таких випадках.

- Зараза, це було жостко... - з полегшенням видихнула Агла після уроку.

- Блін, Коля мав сидіти на моєму варіанті! - почала нити Ліза.

- Ой, та ну тебе! Ти ж й так розумна,- засміялася та, й хлопнула подругу по плечі.

- Не правда, ти геометрію краще знаєш,- далі доводила своє.

- Слухай, те, що я вмію куб малювати не означає, що я її знаю. Я сама тільки 4 завдання зробила. Так що мовчи,- не здавалася Агла, переконуючи, що вона тупіша.

Вони ще довго розжовували цю тему по дорозі до класу. Кинувши рюкзаки на парту, дівчата домовилися піти в магазин. Ідея була не з найкращих, так як в кінці їм довелося уже бігти, щоб не запізнитися на урок. Коли вони увірвалися в кабінет, в ніс різко вдарив запах хлорки і ще якоїсь речовини. Пробубонівши якесь вибачення, подруги впали за парту й почали ритися у своїх рюкзаках. Потім вчителька пояснювала тему декілька разів, для "особливо обдарованих", викликала до дошки декількох учнів й давши якісь задачі, вийшла з класу. Один хлопець з задньої парти голосно закричав, після чого почав роздратовано вживати нецензурну лексику. Інші дівчата включили музику й почали активно махати головами в такт, голосно викрикуючи слова пісні, особливо в не культурних місцях. Агла з Лізою лише бурно обговорювали хлопців з класу, пояснюючи одна одній, що ідеальних кандидатів на місце партнера тут немає.

- Слухай, Ліз, мені здається чи ти про когось забула? - єхидно посміхнулася Агла.

- А ти про що?

- Та хватить клеїти дурочку, я ж бачу, як ти дивишся на Сашу.

- Не знаю про що ти,- далі ухилялася від слів Агли.

- Та ну! Ти ж навіть не розказали які в нього є мінуси.

- Та замовкни вже! Він через парту сидить,- нарешті вичавила Ліза, цим визнавши свої почуття.

- Ооо, так! Від Агли нічого не сховаєш, особливо якщо це стосується амурних справ,- переможно заявила подруга.

- В тому-то й проблема,- посміхнулася подруга.

Дівчата і далі говорили, як би не різкий свист з останньої парти.

- Альо, люди! - закричав один з основних учасників "еліти",- ми думаємо завтра іти в клуб! Хто піде?

Декілька бажаючих підняло руки.

- Ей, Ліз, може ми тоже підемо? - запитала Агла.

- Та ну... Що нам там робити?

- Добре, а якщо я тобі скажу, що Саша теж піде?- подруга розплилася в диявольській  посмішці.

- Звідки ти знаєш? - уже з іншою ноткою в голосі запитала дівчина.

- Та він же руку піднімав.

Дівчата ще багато разів верталися до цієї теми, після уроків Агла підійшла до однокласниць, які були в курсі справ й запитала місце зустрічі. Хоч подруга, так і не дала точної відповіді, щось їй підказувало, що та не відмовить. По дорозі додому Агла знову зачепила делікатну тему.

- Ну то, як тобі Саша? Походу він сильно тобі подобається.

У підтвердження цих слів подруга лише почервоніла.

- Так, подобається трохи... Просто він єдиний нормальний хлопець з нашого класу,- у своє виправдання відповіла та,- а ти чого йдеш?

- Міняєш тему?

- Це ти у нас міняєш тему, я вже чесно сказала, то що до тебе?

- У мене свої інтереси,-засміялася Агла.

- Та ну! Хто це?

- Не твоє діло.

- А якщо чесно?

- А по-чесному, то це Роман,- ледь тихо вимовила Агла.

- Брешеш... Він же низенький!- шоковано викрикнула та.

- Ей, я не течу за ним, так як ти за Сашою. Просто він у моєму смаку.

- Тобі подобаються низькі ростом?

- Просто, якщо не дивитися на зріст, то він дуже навіть нічого, - посміхнулася Агла,- ну і не бачу нічого поганого в низькому зросту. Це навіть мило!

Дівчата ще довго сперечалися, змушуючи одна одну червоніти.

Це був вечір п'ятниці усі зійшлися на тому, що "офіціальна" причина це день народження однокласниці. Агла пообіцявши мамі не знімати куртку, вискочила на вулицю. Весело підспівуючи мелодію, по телефону Ліза сказала, що прийде. Батьки у неї не були такі строгі як у Агли, але дівчина цим не користувалася й надавала перевагу тиші, тому часто оминала такі заходи. Побачивши подругу здалеку, яка світила фонаріком собі під ноги, Агла підняла руки й почала махати ними. Коли Ліза була вже близько, дівчина не витримала й розлилася сміхом.

- Ей, що є з тобою?- не розуміючи причини раптового сміху подруги, запитала Ліза.

- Ти б ще як оділася? - не перестаючи сміятись, показала на коротке чорне плаття.

- А що не так?

- Холодно не буде?

- Та не думаю...

- Ай, ходи сама усе побачиш.

Агла вирішила зберегти інтригу до кінця. Дійшовши до кафе, де всі мали зустрітися, вони побачили знайому групу людей. Усі скидалися на спиртне. Помітивши прибувших, хтось тепло обняв дівчат, хтось сухо обійшовся словом "привіт".

Відправивши пару чоловік за основними "інгредієнтами" почалися плітки. Хто з ким мутить і т.д. Наші подруги лише сиділи на лавці й обговорювали своє. Десь збоку почувся голосний стукіт. З кафе вийшов якийсь чоловік. Він петляючи й ледве переставляючи ноги, сперся на ліхтар, що був біля лавки, де сиділи подруги. Він щось почав бубоніти собі під ніс. Єдине що чула Агла, це були суцільні матюки. Він почав ще голосніше говорити, але розібрати щось було просто неможливо. Чоловік почав показувати спочатку на Лізу, потім на Аглу.

- Що ви хочете?- не витримала Ліза.

- Я кажу... Чо в те ноги ... Ну цей,- він почав щось показувати біля своїх ніг, показуючи їхню ширину.

- Я не розумію!- відповіла Ліза.

Агла залилася сміхом. Чоловік замахав головою.

- Й-а, кажу, шо в те ноги... Г-грубі, - підійшовши ближче показав пальцем на ноги подруги.

Агла відсунула її подалі від нього, все ще стримуючи сміх. Від чоловіка дуже сильно несло перегаром, аж вивертало. Він перевів свій погляд на Аглу, я вказав на її ноги.

- А що в мене не так?- не витримавши засміялася дівчина.

- В-в те, ноги... Цей-во... Тонкі!- викрикнув він.

Група однокласників нарешті помітила "цікавого гостя" й всі почали розпитувати його. З їхньої розмови виявилося, що цьому чоловіку 47 років, працює дзвонарем, в нього є дві дорослі дочки,  жінка від нього пішла й живе він сам. Вони б ще довго знущалися з бідолаги та схоже йому все це надоїло, він махнув на них рукою й попрямував до дороги. Чоловіку пощастило, що там не було машин, його кидало в різні боки, він розправив руки й балансуючи, нібито по канаті він перейшов дорогу. Всі лише сміючись провели його поглядом.

- Схоже має досвід, раз знає, що треба тримати рівновагу,- лише додала Агла.

Погляд Агли раптово натрапив на людину, яка змусила її серце битися частіше. Вона лише мовчки відвела погляд в сторону.

Вечір продовжувався.