Вікна
Я щодня ходжу повз твої вікна,
Знаю що там тебе немає,
Але хочу постукати,
Як пташка дзьобом.
Щоб ти озирнулась
І усміхаючись виглянула.
А потім ми б говорили.
Про те і про се...
Я хочу вірити що ти є,
Що ті вікна не просто так,
Що в цьому є сенс,
І це ти.
Це ти коли смієшся як дитя
І плачеш як старець,
Це ти обіймаєш мене при зустрічі й прощанні,
Ти даєш мені поради і тягнеш у свій світ,
Ніби читаєш мені книгу
Яку я не завжди зможу зрозуміти.
Я відчуваю твою прив'язаність.
І деколи мені страшно,
Страшно побачити тебе іншою.
Я боюсь цього природного бажання.
І знаю що одного дня все змінеться.
Через кілька слів ,
Що застигнуть в повітрі.
І я теж...
А ти чекатимеш відповіді.
Цього я боюсь,
Відповіді.
Бо любов незнана для мене.
Залишитися з тобою наодинці,
Пекло чи рай,
Незнаю.
Я точка На твому обличчі,
Відчуваю повну залежність.
О світе !
Що мені відповісти?
2018-02-07 23:18:30
2
0