تركتني
لقد وعدتنى بالبقاء بجانبى ، لكنك لم تفى بوعدك ، لما تصر على تركى مثلما فعلوا جميعًا ، تخبرنى أنك لا تقصد ، أتحاول خداعى أم خداع نفسك ، أتعلم الخطأ ليس خطأك بل هو خطأى أنا ، أنا من اعطاك الكثير من الحب، وانتَ قابلت حبى هذا بجرحى ، أنتَ مثلهم لست مختلف كما تخيلتك ، لا تحب سوا إيذائى ،وانا حمقاء وكنت دومًا أسامحك ، بالتأكيد هذا اللقاء الأخير ، أشكرك فقد أعطتيتنى فرصة لبدء حياة جديدة بعيدًا عنك ، سأكون قوية وسأكمل طريقى بمفردى لن أحتاج أحًد بجانبى بعد اليوم ، سأخرج بمفردى من تلك المعركة، معركة الحياة ، وسأثبت لكم جميعًا كم أنا قوية وسأحقق حلمى دون مساعدتكم #Dalia
2020-07-23 22:25:11
9
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
dolly Ez
@ڪـيـڼۨــدڔ روحي 😘💜
Відповісти
2020-07-23 22:34:38
1
RORITA_
حبيت
Відповісти
2020-07-24 20:32:55
1
dolly Ez
@RORITA_ 💜😘
Відповісти
2020-07-24 20:52:44
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11243
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1093