Обиды

Ellis dandelion

Есть вещи - сильнее обиды. Оружие — страшнее ножа. Боль разная, теряются виды. Аукнутся в сердце, внутри дребежа. Как сложно забыть? Душевные муки, и скальпель на сердце. Возможно ли это простить? Те шрамы, прошлые раны умельцев... Расходятся жизни и люди. Друг друга колеча и не щадя. И преподносят на блюде Все слабости, звенья потом погодя. Забыть очень сложно. Из памяти после стереть. Все оправданья ничтожны. Главное больнее задеть.

2021-07-21 19:03:37

Інші категорії

Сумні вірші Соціальні Гумористичні Ода Історичні Радісні вірші

Інші поети

Ruqayyah Jkh

@Outcast_Writer

Karlos Ortiz

@karlos_ortiz

Mari Polishchuk

@mariPoli

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

3941

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12664