Вальпургієва ніч
Вночі чорти і феї збирались, Один з одним змагались. Стихали ниви і закутались в нічку І якраз тоді посадили бабу Ягу в пічку. Соловей розбійник і Кощій в шахмати грають І одночасно красунь відьмочок роздягають, Бо ж на них вони грають. Злу чаклунку яблуками закидали, А потім із села як непотріб викидали, Присоромивши на все село, Що воно ще місяць гуло. Три зомбі розважались з вампірами І голосно тупотіли крилами. Сумні тролі самі собі розважались, Бо феї з чортами змагались. А ще демони своїх жертв в супі варили, Цілу каструлю тушонки зварили і з*їли. А чаклуни з готами сперечались, За звання кращого змагались. А відьми хороводи водили, До чужинців в гості ходили, В двері дзвонили ніби- то солі просили, А насправді хлопцям голову кружили, До нестями їх утомили, а потім приворожили. Привиди і духи шалили, Перехожих страшили. Нічка ця незвична чарівна, Коли приходить сила невидима потайна, Що зведе з розуму всіх вона. Про цю ніч вони мріють, Бо всі люди від неї мліють, А це їх забавляє, Лякати їх заставляє. А скелети по кладовищу ідуть, Сідають в човен і пливуть В невидимий світ там де їх ждуть. Весь чаклунський світ тут гуляє Хороводи водить, гадає. Цілий рік вони цієї ночі чекають І коли вона приходить таку втіху мають І так один одного розважають, Що весь світ здригають. Солодко погулявши до себе вертаються, Наступної ночі ніяк не дочекаються І цілий рік знов маються, Неперевершеної ночі дожидаються!
2024-10-18 22:38:12
2
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3650
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3552