Вірші
Явись душа
Явись душа, серед хмар явись
Ти тіло отблиск моєму,
Скоріше росою ранньою збудись
І плавно переходь в задушевну тему.
Іскрись вогнем квітучим,
Навіщо себе ми мучим
Коли надія є на вільність душ,
Зливай скоріше чорну туш.
Явись душа у сутінках, у димі,
Нехай летить душа і навіть в Римі,
Лети являйся там де ти потрібна
І покажи усім яка ти здібна!
Явись душа
Лиш попелем не стань,
Явись доле моя
І будь міцна як сталь.
І в денний світ поклич,
А я уже почую клич
І по зову серця піду
І тебе душе, вглиб ясну заведу.
Лети душа
Лиш не спіткнися
І в тіні випробувань не зломися
Лети в далекі краї,
Які тобі пророчать вини.
Лети душа, мені являйся,
По світі без діла не майся,
Ти добро те пізнавай
І людям від щирого серця допомагай.
Явись душа,
Пророчі сліди залишай
І голос правди свій твердо тримай,
Щоб усі правду гласили
І душі свої гріховні омили.
2
0
66
Я воїн Божий
Я воїн Божий до боротьби однодумців закликаю,
Я воїн Божий тому обіцянку свою тримаю.
Те що в далечінь іду я знаю
І що родину свою залишаю
Та в серці надію я ще маю,
Що добрих людей з тьми по визволяю.
Й на віщих сторінках Біблії місяць променем відбиває,
А Бог мене до порятунку людей невинних призиває.
І Царство Боже мене після смерті чекає,
Якщо любов і добро моє серце заповняє.
Й в безперервній молитві я ревно молюсь,
Знаю що від Ісуса я спасіння діждусь.
І небо співає що ще на одну людину їх більше стає,
Тож даремно мій час тут на землі не пропаде.
І серце моє від радості клекоче,
Бо до Бога в обійми воно хоче.
2
0
57
Шукаю
Шукаю спокій й трохи миру,
Залишилось не так багато плину
Щоб сповідатись і тихо в Бога прощення просити
З душі гріховну тягість змити.
Ходжу по світу- душа моя не прикаяна,
Але нехай зцілить любові Божої крапля остання,
Нехай припиниться гріховне повстання!
Шукаю любові, шукаю християнських чеснот
І робить свідомість моя на курс Божий переворот.
Шукаю спокою своєї душі, шукаю Бога
І ось чекає вже мене випробувань доля.
В душі вогонь пече,
Печаль назовні рветься,
Та прийде в душу розрада ота,
Яка Божою любов*ю зветься.
Шукаю істину, шукаю правду
Світ грішний у собі руйную.
Шукаю те, що ніяк в серці не знайду
Що причиняє гріховну біль оту.
Шукаю помочі Господа усього,
Складаю я хвалу про Нього.
Усім серцем прагну отого,
Що серця торкається мого
Що богові вірне воно стане
І тоді Бог із захопленням на мене гляне.
І світло заступить пітьму
І знайду нарешті стежку оту,
Що до Бога веде
І нарешті розраду одержить серце моє.
2
0
57
Шлях збагнути
Звалюсь безпам’ятства у сон
І закриваються повіки- приглушаю стон.
Побачу сни як райські лавини
І побачу там досі небачені зміни.
У сні ми наче розкриваємо душу
І я побачу там себе і що робити мушу.
А мушу я по заповідях Божих жити
І від плодів старання- радіти.
Розслабляюсь, в радість спокою загорнусь
І більше журбою по тілесному не томлюсь.
Знайшла розраду я в духовних речах
І бачить зміни найкраще Бог по моїх ділах.
Проте не сни допомагають свій шлях збагнути,
А людина сама приходить до цього коли Бога попросить,
Бо тільки завдяки Богу людина все зносить,
Бо без Бога людина ніщо і хвалитись їй нічим
І тільки завдяки Богу ми свої рани залічим
І не важливо тілесні ті рани чи духовні- бо Бог все може,
Тому відмовитись від Бога і дару спасіння негоже!
2
0
59
Чарівні слова
Порою не завжди одразу розумію,
Слова чарівні сказані ним у пориві мудрості,
Слова які на віру я приймаю
Та велич їх і глибина стоять для мене в смутності,
Коли на розум як просвітлення на мене зійдуть,
Але приходить ясність –коли інші роздуми на задній план відійдуть.
Розумні ті слова які мені в житті допомагають,
Але часто інші турботи мене огортають,
Та в голові ті слова пам’ятаються
І в най підходящу мить розкриваються.
Слова прості, бо істина проста
З часом розумієш як потрібна вона
Коли перестаєш хотіти жити у брехні,
Коли не хочеш жити більше у пітьмі.
Завдяки йому я розумію те, до чого б не додумалась сама,
Яка ж одначе сила в словах ота,
Що може світ увесь перевернути
І тоді ти можеш у чудовий світ пірнути,
Світ любові, миру, спокою і правди
Там ,де ти і я захочемо залишитись назавжди!
2
0
50
Фортеця любові
Фортеця любові в сонячному промені сіяє,
А він мене поглядом ласкає.
Із дня у день молода фортеця красотою полонить
І в світ чаруючий невіданий манить.
Фортеця наша з дня у день розцвітає
Її міцних мурів ніхто не зламає.
Фортеця сіяє від нашої любові
І від цього затишно у домі.
І солодко розтягнувшись трояндами шикарними вітає
І слова кохання для нас із щирістю промовляє.
О,мій Андрій, це наше гніздо любові
І нехай приподносить фортеця нам враження нові,
Хай буде красномовна і щедра у своїй промові
І світитиме мирним сяйвом у нашому домі.
2
0
71
У кожного своя дорога
Змалечку все ми вивчаєм,
Але коли дорослішаєм- не все ще знаєм,
Інколи з незнання долю собі ми ламаєм,
Бо як діти незрілі- Бога не знаєм.
У кожного своя дорога
І кожен путь свій вибирає,
Але не відразу прозріння приходить,
Що долю собі він зламає.
У всіх своя дорога,
Але не в усіх вона від Бога.
Кожен щастя в своєму вбачає
І кожен по цьому від Бога має.
Хто добро в світі плекає,
А хтось- зло без сумнівів приймає.
Але хай кожен знає,
Що за вчинки свої перед Богом відповідає.
Добра людина від Бога похвалу має,
А зла- духовно вмирає і у пеклі згасає,
Тоді як добра людина Бога прославляє
І радіє що Бог її до себе навіки приймає.
Вибір постає цей перед вами
У світі життєвої програми,
У кожного своя дорога ,але чи буде це ваша духовна перемога?
2
0
62
У довгу путь
У довгу путь ступаю я,
Заполоняючи усе навкруг
І пізнає усе нове і нове душа моя,
Долаючи немічний недуг
Зриваючись до небес чи падаючи,
Але все страшне й погане перемагаючи.
Й шукаю свій шлях у житті
Часом так нелегко розібратись у бутті.
Несу світло та іноді щось не так зроблю
І тим тільки горе і плач собі принесу.
Але так буває, коли шукаєш шлях свій,
Бувають злети бувають і падіння,
Життєві випробування- приносять прозріння.
Приходить зрілість ,приходить розуміння,
Молодість прощай- кажу, адже не треба мені тління
Лиш треба мудрість, яка вестиме по житті
От тоді розберуся в усьому- у сенсі, у бутті.
Дякуючи батькам що на світ нас народили,
Завжди прощали ,просили і учили
Життєвих істин, щоб ми в житті не заблукали
І маючи досвід- надійне пристанище мали.
2
0
55
Трепетна любов
Душа боялася сказати
І ти не стала тримати,
Ах як же я люблю тебе кохати.
В очах твоїх прекрасний гай
З тобою я хоч в рай.
Слова з уст твоїх- солодкі
І коли цілую тебе такі короткі.
Чи бачиш що ти зробила зі мною,
Позбавила мене ти покою,
Коли вперше тоді поманила рукою
І ось тепер я з тобою.
Побачивши в очах твоїх сум,
Позбавила мене ти усіх дум
І я прийшов тебе утішати,
Сльози з очей твоїх витирати,
І скрились ночі в тугу,
А танці в імлу
І обоє вийшли ми з туману
І опинилися з тобою в раю.
2
0
67
Сонце і місяць зустрічались
Сонце і місяць зустрічались,
При світлі полудня прощались.
Кожен з них вступав в свою стихію,
Кожен з них мав свою мрію
І так конкуруючи завжди,
Вони миритись мусять знов,
Бо що таїти правди
Ніхто із них не в силах зняти окову,
Що доля їм так написала
І яка на відстані їх тримала.
Дружити не могли бо надто різні
І шляхи разом в небі вести їм- затісні.
Знаходитися разом їм неможливо
Та хіба ж станеться те диво,
Що разом їх зведе
І що буде їхня дружба вічна- не промайне?
Колись можливо буде це
Та зараз не в силах нічого змінити,
Тож буде так як є.
Сонце й місяць зустрічались,
Але один з одним не знались,
Лиш небо одне ділили,
А щось змінити не зуміли
Тому один від одного на відстані були,
Да так шлях один до одного й не знайшли.
2
0
67
Скажи мені прощаю
Що за митець в тобі
Чи та кого я шукаю,
Скажи ласковими устами
Чи та кого в душі маю?
Що ти для мене,
А для тебе хто я,
Краса нетлінна як про мене
І точно ж не моя!
Чи ти прийдеш -не знаю,
Чи скажеш ласково на ніч
Отим небесним голосом «Прощаю»
Чи зникнеш розтопивши піч?
Не знаю! Оце мене вбиває,
Що ти така і хто така -не знаю
Оце мене лякає,
Скажи мені «Прощаю».
І в далечині зникнувши
Кажи і далі «Прощаю»,
Відлунням в серце проникнувши,
Скоріше, ти ж бачиш я угасаю!
2
0
72
Сильна духом
Готова все прийняти- вона рухається вперед
І свідок світ- вона уже не та
І випереджує вона усіх сповна,
Бо сильна духом вона.
Завжди в серці вона має терпіння
І застосовує всі сили і вміння.
Однак зрозуміти й прийняти його не змогла,
За нього в боротьбі не полягла.
Релігія і віра зробили її святою,
Недоступною для нього такою.
І все ж світ сліпий її не пройняв
І її волю не зламав.
Одну віру в серці має,
Діло твердо своє знає
І людям допомагає,
А що з ним ніколи щаслива не буде- вона і так знає,
Та з цього вона нічого не втрачає,
Бо віру в Бога вона має.
Тепер вона живе для вищої віри
І дякує за це Богу без міри.
Сильна духом- ніколи не здається,
Усе їй завдяки Богу вдається!
2
0
57
Сердечний друг
Мільйон бажань і всі про тебе
Я не можу жити без тебе.
Будь моїм другом завжди- не залишай,
Мене саму в боротьбі не покидай.
Скільки людям добра ти зробив,
Щасливу дорогу собі ти пробив.
Мені добро теж ти робив
Цим ніжні почуття й пробудив.
Хочу бути з тобою завжди,
Прошу з мого життя ти не йди!
Ти мій сердечний друг,
Що рятує мене від недуг.
Ти моє життя моє щастя,
Рятуєш мене ти від напастя.
Я хочу завжди дивитися в твої очі,
Вони ясніші темної ночі.
Всі життєві бурі з тобою пройду,
Якщо треба- кров свою за тебе проллю.
Тільки з тобою щастя матиму,
Тільки тебе одного я кохатиму!
2
0
60
Святі настанови
Мій друг ти перший будеш,
Якщо годуєш обездолених
І всіх духовно зморених,
Що на шляху своєму ти добудеш.
Тримайся поруч
І вмій за себе постояти,
Бо це опора надійна
І будеш добро із цього мати.
Лети на крилах,
Якщо потреба в цьому є
Нехай тече Божа кров у твоїх жилах,
Яку Бог за тебе пролив.
Якщо летиш- лети не озираючись
І суєтами мирськими не маючись,
Лети ніби дано крила тобі
Крила духовні ,які перебувають в тобі.
Коли тебе ненавидітимуть усюди
І гнати будуть звідусіль,
Прощай їх –бо це слабкі духом люди
І не забувай цього в лихий час, друг мій.
Зла нікому не чини,
Перемагай зло добром,
Правду ж цю бережи і перед Богом не гріши.
2
0
63
Самотній хлопчик
Самотній хлопчик сам на сам,
Йому я дар усмішки дам,
Щоб умів життю радіти
Щоб був вільний як ті діти,
Які веселяться й грають- турбот не мають,
Які віру в серці мають і по ній вчиняють.
Самотній хлопчик на лавці сидить
Та ось раптово приходить мить,
Що життя усе його міняє
І уявлення про світ ламає.
Хоч сумно про це говорити,
Але він не знає як далі жити,
Бо все що він взнав як камінь на серце лягає
Тож його постійних спроб невдача утомляє,
А він щасливим хоче бути й спокій мати
І як перемогти й незворушним бути- усе в собі тримати?
Самотній хлопчик знайде шлях
І кине всім він у серцях,
Що буде боротись за добро і справедливість
І що вічне не проміняє на мінливість
Хоч як би було важко- він вистроїть
І буде виборювати собі вічних радостей мить.
2
0
80
Ромео
Ромео в далекі дороги іде,
У безкрайні поля на чужину він бреде,
Щоб людей рятувати по світу
Коли впаде остання квітка білого цвіту.
Він поїхав у далекі краї-
Що чекає його на цій чужині,
Далеко від родини,
Дітей і дружини?
Ти вершиш добро,
А чи люди це цінять,
Чи думку до тебе свою змінять?
Ох Ромео в краю цім ти страждаєш
І що з цього ти маєш?
Чи люди добро твоє оцінили
Чи цього вони хотіли?
Інколи за добро вони тебе карають,
Бо не знають що з тобою вони неправильно вчиняють.
І що з цього вони мають,
А нічого доброго.
Не оцінили вони того що Бог посилає,
То нехай краще їх покарає!
А Ромео –герой буде далі йти,
Щоб світ перемогти!
2
0
67
Райське кохання
Три дні і три ночі закохані коханням упивались,
Кохання примножувати намагались.
І хай небо упаде чи грім ударить,
А він її до себе так і манить.
Вони такі щасливі,закохані,мрійливі,
А колись мрії здавалися такі мінливі,
Зате тепер вони разом,
Хоч інколи часом,
На мить зупинившись
І один на одного подивившись
Пригадують розлуку,
Як нестерпну муку.
Кохання це зламати нікому не під силу,
Несе він її на руках таку щасливу.
А він її цілує милу,
Красиву і мрійливу.
Доби без неї він не проживе
Хіба без неї він живе,
Чи дихає чи жде.
Чого він жде-до неї він іде,
Щоб розказати як сильно її кохає,
Що кращої на світі він не знає
І що до неї він особливе почуває
Хоч і сам не знав що на світі таке буває,
Що з головою накриває.
Чи зможемо ми кохати як вони?
Кохає він її за те-що все йому дає
І що без залишку йому себе віддає.
Чи буде він кохати когось ще так як її
Та зовсім ні.
Кохати вічно буде він її
Іншої й знати він не захоче.
Не кохатиме і не ласкатиме,
Іншої ніколи він не матиме,
Бо свою єдину він кохатиме
І за нею він зітхатиме,
Ніби школяр
Дивної казки маляр.
А вона як його кохає,
Що й світу білого не знає
Як з роботи його зустрічає і обіймає
За ним вона упадає.
Як любить засипати в його обіймах
Їхнє кохання загадкове наче у фільмах
А як вона його цілує,
Мов картину малює.
А як він її зігріває,
Що вона аж зомліває,
Бо від одного дотику згорає,
Палає,кохає,тає.
По губам він її читає,
Подумки з нею розмовляє,
Таємниці всі її знає,
Глибини її вивчає,
Кожну клітинку тіла її пам*ятає.
Кохання їхнє-то шедевр
Бурхливе, але ніжне мов маневр.
Дружиною своєю він її назвав
Щастя в житті він більшого не мав,
А вона чоловіком його називає
Новий Рік з ним зустрічає,
Вже й цілу купу дітей від нього має.
Горя вони не знають,
Бо коли діток своїх обіймають,
То про усе на світі забувають,
А більшого їм і не треба.
2
0
82
Рай
Є на небі рай,
Неземний гай,
Невидимі красоти,
Великі широти.
Там Бог на престолі,
З дітьми грає,
Там Ангели на Подолі,
На арфі грають,
І всі від щастя літають.
Печалі місця там нема,
Щастя все заполонить,
Бажає Бог усім добра,
І всім у серці миру хоч на мить,
Там вже ніхто страждати не буде
Не буде війн і бунтів,
Не буде закривавлених мечів.
Любов там вічно буде панувати,
І в серці не згасати.
До бою рвімось ми,
Щоб рай здобути ми могли.
2
0
57
Провінційна дівчина
Проходить день за днем
Не схожий на Едем,
Провінційна дівчина з хорошої сім*ї
Живе у мріях немов у сні.
А суворий світ оцінює її несправедливо
І все у світі цьому мінливо,
І щоб вона не бажала- усе неможливо,
Але вона збирається усунути перешкоди уміло.
Хай світ її не розуміє
І хай не все вона як люди вміє,
Проте незламний дух її до бою рветься
Який нетлінною надією зоветься!
Вона як люди –хоче щастя,
Але кругом підстерігає її одне напастя.
Хіба ж винна вона, що народилася не така як усі
І не бажає приймати світові закони оці?
Бо закони ці у собі нічого розумного не мають,
Але люди цієї очевидної правди не хочуть - тому й не знають!
2
0
68
Пробач Андрій
Я навчилася сильно любити,
Навчилася я його душею й тілом кохати,
Кому як не тобі це знати,
Адже ти мене навчив «це» знати.
«Це»- то вища небесами дарована любов,
Що покриває всі мої погані нахили знов.
А ти терпеливо все прощаєш,
Бо мене ти сильно кохаєш.
Пробач Андрій за біль, що тобі принесла,
Я не знала що роблю- пробач що була така,
Тепер вже більше не помилюся,
Заради тебе я змінюся,
Щоб радість нашого єднання нічим не затьмарилась,
Жила вічно а не десь там у солодких снах тільки марилась.
Пробач Андрій, що серце тобі розривала,
Пробач що душу твою ледь не зламала
Адже це я винна, що досконало тебе не любила
І що ледь тебе цим не згубила.
І як би я жила тоді без тебе, якби відпустила,
Хто б тоді утішав мене ласками- палко цілував,
Як я про усе шкодую- якби ти тільки знав!
Пробач за болючі розтавання,
Пробач за мої вбивчі признання,
Була я грішною без волі,
Тепер вже я зцілююсь тобою поволі,
Міняюся щоб тебе не втратити
І щоб любов нашу не розтратити.
Ти пробачив- я щаслива,
Мене твоя вдача змінила,
Прийняв мене до себе в черговий раз,
Що ж сподіваюся Ангели подбають про нас
І дадуть мені розум, щоб так більше не робити
І тоді разом ми зможемо все погане із серця змити!
2
0
65
Поринути у тебе хоч на мить
Поринути у тебе з трепетом усім, що в серці маю
Я за тобою так сумую, ніби в темряві блукаю.
Ніби в казці хочу забути про все і про всіх
І щоб ти зі мною трохи побути зміг.
Душа моя тепер твоя
І не буду вже тепер одна.
Поринути у тебе хоч на мить,
А серце від кохання так солодко бринить.
І рідні теплі руки мене обіймали,
Вони мене бідолашну в полоні любові тримали.
Кохали кохали і не відпускали,
А водночас і губи твої ніжно мене цілували.
Я вся твоя і вся для тебе
І в тихий сумний вечір не забувай ти про мене.
Щоб не загубити твій слід, тінню твоєю стану,
А ти як хочеш стань моєю.
Поринути у тебе хоч на мить
І я стану з тобою одним цілим вмить.
2
0
81
Пора тепла й відпочинку
Літо –пора тепла й відпочинку
Ставайте дітвора на розминку!
Лиш в рік вона є –пора єдина,
Вона завжди у нас незмінна
Мов квітуча сакура нетлінна.
І чарує вона всіх перехожих красою,
А втім буває й дощова порою,
Але справиться з любою бідою
За мить і сонце знов засяє
І кожен від літа втіху має.
І відкриває браму в світ пригод,
Не знає ця пора невдач незгод.
Розкриє душу мов квітка ота,
Яка дивлячись весело каже: «Зірви мене, я твоя»!
Заспіває пташка- знай то вона,
Мелодії струнка дивна пора.
Для всіх грає пісню вона
І ніяка зима їй не страшна
Чи навіть невеличка імла,
Коли в душі ця чудова пора.
Зве у світ невіданий,
Манить чарує,
У світ незвіданий,
Який із троянд для тебе будує.
З року в рік через віка,
Усі розчарування пройшла,
Мов фенікс відроджується раз на рік
І буде з нами повік.
2
0
66
Покликання
Покликання що мене чекає
Душу звеселяє.
Покликання що в мене є
Багато чого мені дає.
Буду любити добро
Усім ворогам назло,
Щоб знали
Із ким справу мали.
Бога прославлятиму
Горя не знатиму.
Як же мені забути біль і страждання,
Замість помилування і кохання.
Влада то кати що останню квітку зламали,
Щастя в раю вони не знали,
Тому що в пекло попали
За муштру людську,
За грішну свою наготу,
За біль і страждання
Замість помилування і кохання.
2
0
59
Останні дні хвилин останніх
Останні дні хвилин останніх,
Проникають в душу спогадами мрій ранніх,
Як же вони в душу проникають,
Останні хвилини раю спопеляють
І пронизують мене до болю,
Що приходиться круто міняти долю.
З раю в пекло наче з тепла в холод
І пожирає мене духовного спокою голод.
Як же хочеться продовжити незрівнянні ні з чим солодкі миті,
Чарівні мрії й спогади радістю покриті,
Як цього хочеться: та доля диктує нам свої умови
І доводиться надягати на себе трудів тяжких окови.
Останні дні хвилин останніх,
Кудись ідуть щастя забираючи
І притуплюють гарні спогади їх стираючи,
А серце щемить гулко стукаючи,
Мене усю зсередини мучаючи,
Але я надіюся що рай ще до мене вернеться,
В душі спокоєм ляже і в серці приємним трепетом озветься.
2
0
82
Осіннє кохання
Як я люблю дивитися в твої очі,
В них я бачу блиск янтарної ночі.
В очах твоїх ніжність кохання,
Ти моє осіннє зітхання.
Любов твоя до мене безмежна,
Полонив моє серце –від тебе залежна.
Під дощем осіннім ми з тобою гуляли,
Саме тоді один одного ми й покохали.
Руки твої мене обіймали,
Губи твої мене цілували,
Все одне одному пробачали
І так безумно кохали.
2
0
87
Ода смиренності
Спустився Ангел додолу,
Щоб узяти мене з собою угору.
І зблідло личко моє поворушитися не міг
І раптом гострий меч пронизав,
Як боляче якби Ти тільки знав.
І двадцять сім дощів на мене Ти послав,
Грішну мою плоть покарав.
Землі під ногами я не відчував
І втратив все що мав
І серце хотіло кричати від болю
За те, що сам зламав собі долю.
Знань в цій голові вже нема, добра нема
І стигне від крові земля.
У цю тяжку хвилину якорем іду на дно
І думаю як статися таке могло,
Що гнити душа моя почала,
До смерті й пекла мене вона довела.
Смирення мені бракує
Можливо саме це мене і врятує
І знов мир у моєму серці запанує.
Ангел на пагорбі стоїть і вирок Божий читає,
До страти мене приговорює.
Зі страху я тікаю,
А куди і сам не знаю.
І влучає Ангельська стріла- я падаю,
Свої тяжкі гріхи я згадую,
Так болить нестерпно
І стає в душі моїй так мертво.
Падаю на коліна і плачу,
Врятуй мене Боже, якщо я для тебе щось значу!
Прокинувся від жаху і болю
Не хотів би я собі такої долі.
І став справлятись я в покорі
Й довго дякував я знакам долі.
2
0
90
Ода любові
Любов довго терпить, любов милосердствує
Любов тішиться тільки своїм- не мародерствує!
Любов не надимається,
А з вірою й надією знається.
Не поводиться нечемно,
Не стане карати даремно.
Не шукає тільки свого,
Але прагне одного,
Поєднатися навіки і думати один про одного тільки.
Не рветься до гніву,
А лиш звучить в мелодії співу.
Не думає лихого,
Не відвернеться від того,
Хто серцю її дорогий.
Не радіє з неправди але тішиться правдою,
Живе вона нею одною.
Усе зносить вірить у все,
Ніколи кров вона не проллє.
Сподівається всього усе терпить
І насолоджується кожну мить, ніколи любов не спить!
Ніколи любов не перестає,
Нехай же до тебе вона прийде!
2
0
81
Ода духовної перемоги
Куди спішиш в житті усе пізнати
І всі багатства світу мати,
Якщо в серці сум і пустота
І душа твоя від гріху знемогла?
Чого по світі без мети маєшся,
Колись від пихи ти обламаєшся,
Тоді чому ти ще не каєшся,
В тому що поганим займаєшся?
Невже життя тебе нічого не навчило,
Хіба воно тебе не просило,
Хіба не благало зупинитись
Одуматись і з долею змиритись
І до Бога в дім проситись?
Так як і всі ти помиляєшся,
Але з Божою допомогою ти не зламаєшся,
Тоді чого ж ти досі маєшся?
Кожен місяць, день, година
І та дорогоцінна хвилина,
Можливо ця хвилина вже остання,
Яке ж твоє останнє прохання?
Вставай борися ,а не плач
І не чекай поки прийде за тобою смертний палач,
А виправляйся зараз і проси прощення
В Ісусове ти ймення!
2
0
89
О, Сонце
О сонце- ти мій непрочитаний лист,
Який я маю прочитати.
Мій недописаний звіт,
Який я маю дописати.
О сонце,
В очах твоїх я бачу надію
Здійсню заради тебе мрію.
Загадуй бажання,
Хочеш вірш складу про кохання,
Мелодію заспіваю
Або на скрипці зіграю.
Весь світ до ніг твоїх покладу,
А взамін тільки кохання прошу.
Мені нічого не треба, сонце
Лиш, щоб бачити тебе у віконце,
Щоб коли додому поверталась,
То в метелика оберталась
Холодні зими в обіймах твоїх зустрічати,
Бути поруч з тобою- кохати!
2
0
80
Неповторність весни
Чую шепіт я вітрів,
Несуть вони мене понад горами
Й в захопленні голос мій німів,
Коли ішов дорогу довгу я роками.
І чую спів птахів в степу
І місяць молодий споглядаю,
А весна радо приймає пісню мою,
Яку в птахів переймаю.
Розправив руки назустріч я весні
І плив гірськими водоспадами,
Під дощем купався на зорі
І щастям наповнявся як градами.
І вдихав чарівний цвіт весни,
Що в глиб манив і чарував,
Вивчав усі її дари
І разом з ними як роса переливав.
Незбагненна дощова погода,
Утім капризна назавжди,
Вона як райська насолода,
Хай тільки гарний настрій їй прийди.
Весну як Бога відчуваю,
Її окутавшись красою її безмірно солодко вдихаю,
Вона кругом- вона завжди зі мною!
2
0
88
На межі
Життя сповнене випробувань іде
І сповнене тяги проблем серце те.
Страждає стомлене пошуками серце
І гірко глянути через гріховність у люстерце.
Ах, молоді роки, дурниць зроблено багато
Й прощає милосердний наш Небесний Тато,
Але іноді заблукавши- людина душеньку погубить
І втратить той зв'язок що з Отцем, Який його так любить.
О, як же хочеться вернутись і виправити помилки
І Богові молитись, кажучи «Прости»!
Як жаль що час вже не повернеш,
Адже повернувши час- на шлях істини звернеш!
Та час не відмотати,
Тому нам треба тут і зараз себе виправляти!
А гірко плачучи від докорів сумління,
Повільно приходить до свідомості прозріння.
А прозріння- то істина, яка вільними зробить
І тоді- то людина гідне похвали Бога зробить.
А наш люблячий Отець усе пробачить
І силу волі Він в людині тій побачить,
Коли щиро покається вона
І відпустить тоді серце тяга!
2
0
58
Муки душі
Найгірше для людини,
Коли душа її рветься на частини,
Бо не бідність і не холод
І навіть не голод,
Людину зморюють- ведуть в погибель
Це неначе потрапити під ливень,
А ніде прихиститись- утекти,
Бо що поробиш коли їй долею призначено прийти.
Так же як і ливень- від мук духовних не втечеш
І що поробиш- така доля, від неї не втечеш,
Ніхто не питатиме -хочеш чи не хочеш,
Ніхто не зверне уваги- можеш чи не можеш,
А прийде час- приймеш випробування як покору
Яка радість і щастя розгонить наче вітер хмару.
Може випробування людині для того, щоб вона розумнішала,
Тільки от чому її духовна природа не гарнішала?
І як знайти рівновагу серед страждань і мук,
Що серце пронизають- наче лук?
Коли знайдете відповідь- скажіть мені,
А то у мене тільки запитання одні
І вони без відповіді душеньку не гріють,
А лиш серце розриваючись- тліють!
2
0
70
Моя улюблена пора року
Уже настала осінь, дощі ідуть
Літо вже пройшло, холода прийдуть.
Романтика осіння в дім прийшла
І променем осіннім засяяла і зацвіла.
Моя улюблена пора року прийшла
І у всі куточки серця зайшла!
І золоті шати осінь розпустила
В свої широкі обійми мене впустила.
А під ногами шурхіт листя манить
І краплями дощу по вікнах ніби мелодія бринить.
Й плоди на полі вже збирають,
Завдяки осені що поїсти взимку мають.
І повітря прохолодне до любові взиває
І всі серця гарним настроєм наповняє.
Багата золотава осінь в наших серцях назавжди,
Ми тебе ждемо осінь, тільки прийди!
2
0
81
Моя любов
Прекрасні барви різнокольорові в душі моїй переливають
І дивні солов’їні співи в серденьку моїм не угасають.
Відлуння в серці чую я- то любов до мене озивається,
З усієї сили в життя моє вривається.
Любов моя прекрасна й неповторна
Взиває, кличе й манить пізнати її.
Любов моя в серці квітне і все заповняє,
Мене вона в світі цім тримає.
Гаями безкраїми розлягається
І ні миті у своєму виборі не сумнівається.
У світ дивний поринаю і бачу світло надії,
Любов моя здається здійснить усі мої мрії.
Ніхто її вже не зупинить, якщо вже корені пустила,
Хитра одначе- мене вона в свої сіті зловила!
Не соромно любити- соромно любові не пізнати,
В чому ж сенс тоді, якщо головного в світі не знати?
А я маю сенс і радію- що не доводиться у пошуках блукати,
Від життя цього треба любові вдосталь брати,
Щоб радість і затишок у душі мати.
2
0
68
Моя душа у клітці
Моя душа мов у клітці
І ловить диявол мене у сітці,
Вириваюсь і борюсь як можу
Лиш в християн я бачу долю схожу.
Страждає серце, сильно б*ється
І остання воля на вітрові в*ється.
Дощ іде ,змиваючи усі надії
І спопеляє вогонь людських підступностей мрії.
Ніхто нікого в світі не розуміє,
Лиш злочинами втягуючись мліє.
Усі усіх зраджують не уступаючи ні в чому
І правда щира полягає в тому,
Що люди безбожні живуть у світі цьому
І віддають себе на службу злому.
Ах, як хочеться кричати від болю
І як тут віднайти духовну волю?
Коли усі усіх втоптують в грязь
І зодягаються у лицемірну масть.
Ніхто мене не чує,
Кожен щось своє будує,
Але коли ти не такий як всі- ніхто не вчує
А лиш долю твою зруйнує.
Ісус теж був не такий як усі
Тому Його не слухалися люди,
Занадто розумними вважали себе- ходили в пітьмі
І спотикалися через гріхи усюди.
2
0
63
Мотя
Іде зима- двері в хатоньку скріплять
І треба дрова для підігріву пилять.
А ось і кіт наш хвалько назустріч іде
І ще за ним плентається індик- опудало те
Та цим індиком лиш весело лякати,
Не те що нечисть ним відганяти.
Кіт поважний пан- ходить курок сусіда ганяє,
А зранку замість півня будить усіх-не будить а лає.
Іноді так правдиво вдає з себе мертвого, щоб всі його жаліли
І свіжим м’ясцем впридачку накормили.
Цей кіт знає коли дурака зваляти,
Коли іноді захочеться не та де треба насцяти
Та іноді мудрого вдає, дивлячись в очі
Такого кота ще треба пошукати, такого ще не знали як Моті.
Бувало якось сусідське дівчисько захистив,
Як собака ричав на індика який на неї напав,
Ту милу дівчинку за спиною гордо прихистив
А індик собі думає:» Ну все ,я пропав».
Жаль бурчить на всіх- неначе старий
Хоча він далеко ще не такий.
У нього сила й осанка кота молодого,
Де ще є такий як Моті- не знайдеться такого.
В хазяйстві добрий помічник
Не від якої роботи ще не втік.
Допомогу надасть, якщо зможе
В селі нема того в кого він не переможе
Незамінним є практично у всіх речах,
Один недолік –те що сцить по столах,
А так Мотя милий котяра,
Для хазяйки своєї кращий ніж ціла отара.
2
0
66
Митець
Мета митця себе розкрити
Іти вперед- себе не загубити.
Людина живе в недосконалості
В бридкій для Бога шалості
І моральне вже їй не цікаве
Та хіба справжній митець стане робити лукаве?
Почуття лиш для актора- не для митця,
Справжній митець приховує свої почуття.
Все пробачає, робить добру річ,
Якщо треба- примчить на поміч і в ніч.
Виборювати добро- така його доля,
Пам* ятайте митця як героя!
3
5
77
Метелик
У вир пригод метелик поринає
І не вгаває від емоцій що його переповняє,
Легкий в усьому але не легковажний
В боях такий він відважний!
Такий тендітний- його легко обманути,
Але прекрасний внутрішній світ- його не забути!
Уміє він дружити і любити, легко всім довіряє,
Нерідко за це удар він приймає.
З радістю усім допомагає,
З упевненістю курс свій тримає
І не боїться опалити крила,
Бо ніхто не зруйнує його маленького дива,
Що серце теплом зігріває й живе
І буде вічно жити- не промайне!
А чудо те зоветься вірою,
Яку не зміряти ніякою мірою
А лиш до серця прикладаючи- оживає
І метелика на цьому світі тримає.
2
0
58
Мені бідність не страшна
Мені бідність не страшна,
Коли зі мною моя люба сім’я.
Навіщо мені брудні гроші багатства,
Якщо я буду в них в полоні рабства?
Я щаслива, бо наповнена духовними дарами,
Тож у моєму житті немає місця для драми.
Мені бідність не страшна,
Бо то гордість моя,
Я не стала грішним шляхом заробляти,
Тож я добру і чисту совість буду мати.
2
0
55
Мачо
Зірку Мачо в чорний колір покрасили
І в котика перетворили.
Для Алли він був призначений
І Божою печаткою був позначений.
Пушистий Мачо гарним голоском співає
І душу хазяйки окриляє,
З ним вона від турбот відпочиває
І бачить вона що кращого за Мачо не знає.
Рано-вранці Мачо ласкаво бринить,
Збудить всіх- і замовчить.
Іноді він жалить
Та покарання не забариться вмить.
Дзвінко Мачо в кухню залітає
І мамці по хазяйству допомагає.
Як пригладиш- муркає, ніби співає,
Ніколи цей спів не утомляє.
Від хазяйської дочки Мачо тікає,
Це він у такі ігри з нею грає.
Радо вона його приймає
І за штурвал встановляє.
А він радий що тепер капітан,
Все зробить- немає питань.
Від щастя його душа на крилах літає
І він радий що вся сім*я про нього дбає.
Пройдуть роки- він буде з ними жити,
Кращої сім*ї годі й просити.
2
0
45
Любов- це найдорожчий скарб
Любов найвища над усіма почуттями,
Вона стається з кожним- сталася і з нами.
І залягає в мене десь глибоко в душі,
А серце переповнюється любов’ю від його любові.
Це мабуть в багатьох людей не вкладається в умі
Та для мене воно складається в одному слові.
Це слово- любов,
Яка заповнює мене знов і знов.
Кажу я про любов Господню, християнську, духовну,
Маю я на увазі далеко не гру любовну,
А про любов яка робить мене сильнішою й піднімає,
Така любов яка усе найкраще і найдобріше в душі прокладає.
Може багато людей в неї не вірять, але вона є
Така любов яка у світ істину несе.
Бог - любов , тому любов найсильніше почуття яке перемагає,
Вже й моє серце це знає.
Любов- це відчуття захищеності й теплоти,
Яка прагне усе світле й добре в серці знайти
І отримати перемогу над усім злом,
Така любов буде боротись до кінця, не знає утоми.
Любов- це не пристрасть як думають люди,
Можна зустріти це всюди,
Проте навряд чи часто зустрінеш любов справжню,
Яку можуть пізнати лише розумні люди, гідні її,
Такі судження на цю тему мої.
Хотіння в тілі, а в серці може бути лише любов
І я переконуюся в цьому знов і знов.
Любов- це найдорожчий скарб у світі,
Яка завжди в рожево-ліловому цвіті.
Любов непереможна, вічна, довгождана
І якщо справжня ,то в ході випробування- незламна,
Любов ніжна, прекрасна й досконала,
Бо Богом створена- закоханість же людину б зламала!
2
0
42
Король мого серця
Королю мого серця,
Відкрита для тебе мого кохання дверцята.
Ти прийшов в моє життя не випадково
І проникаєш в моє серце чарами знову і знову,
Розбурхав у мені силу силенну почуттів
І захищав мене від усього світу як вмів.
Ти утішав мене з ніжністю в очах,
Не покидаєш- чаруєш навіть у снах.
Добротою і справедливістю вчинків ти мене покорив
І навіки в королівстві кохання і чарів полонив.
Я твоя навіки, мій королю
І кожну мить з тобою зачарована ловлю.
Ти саме найкраще, що сталося в моєму житті,
До тебе я жила в царстві темряви як в тумані,
А ти ,королю світла й любові- мене врятував
І стрілою любові зворушливо моє серце пронизав.
2
0
64
Квіти раю
Квіти з раю
З твого прекрасного краю.
Навесні квітку мені ти подарував,
Червону троянду кохання зірвав,
Нею мене ти очарував
І закохав мене в себе,
Тепер не можу жити без тебе
Втім як і ти не можеш жити без мене.
Здавалося ніби час зупинився,
В серце моє ти пронизався.
В серце тричі постукав- душу покликав,
Золотом і діамантами обсипав.
І стан речей потроху мінявся,
Ще більше в мене ти закохався.
Пропозицію мені ти зробив
Та й з обручкою поспішив,
Весілля пишне відгуляли,
Ноги всі собі станцювали
І до самої смерті горя не знали.
2
0
61
Казковий пейзаж
В парку я гуляла
І чотирьох дивних дів пострічала.
Чула я шепіт їх, який за собою манив
І казковий пейзаж який навколо них вирував- час зупинив.
І кольори переливали в світлі ночі
Й побачили неймовірну красу мої очі,
Ту дивну красу яку тільки казковою назвеш
І кожен раз дух переведеш,
Від зачарованого парку Сот,
Такої краси не бачив за своїх часів навіть Лот.
Відчуття неймовірної свободи і невимовного блаженства
Серед широких безкраїх країв,
Де тільки чути шепіт чотирьох дів
Які одягнені в різні кольори.
Одна в жовтому кольорі жита
Завдяки їй кожна людина сита,
Друга в білому як сніг,
Яка викликає у дітей сміх.
Третя у зеленому рясному вбранні
У неї кажуть постійні клопоти одні,
Четверта у червоному як спіла вишня
І поруч лунає животворяща пісня.
Усі вони корисні, кожен чимось прислужився
І кожного проміжку часу у свої барви вдівся.
Шепіт припинився і дів тих наче не було,
Лиш десь далеко відлуння пішло.
Відтак кожна діва свого часу чекає,
А парк покірно долю неминучу приймає,,
Лиш раз в рік зустрічаються в дівчачому колі,
А потім зникають у дикому полі.
2
0
61
Істина життя
Почуття застилають нам лице
Як розібратись у собі- пізнати себе
І як знати що завтрашній день принесе
І що доля що до нас прийме,
Чи доброю звісткою нас торкнеться
Чи лихою долею озветься?
І як до істини прийти,
Коли не можеш ніяк її знайти?
Як серцю не піддатись гріху,
Не впасти у безумство- не впасти у пітьму?
Усе ми хочемо та не все нам можна,
Така вже правда життя,
Коли ми хочем пізнати мудрість- її нема,
Не можемо її вловити
І не можемо час спинити,
Щоб щось повернути та змінити,
Тож потопаємо в гріхах і далі будемо тліти!
А краще було би щось міняти вже зараз ,у цей час
Щоб в душі нашій переможний вогонь не згас.
А де той порятунок, де світло, де добро,
Де перемога: ох якби ж воно те благо зійшло
І навчило нас ,у вирі танцю закружило
Й свободу нам би принесло!
А шлях тернистий не завжди приносить те, що хочемо,
До кращого іти через страждання й біль не всі ми можемо,
Але вибору нема: або добро або зло,
А з вибором приймаємо плід що воно принесло,
Тож кожен своє і отримує і гріх у буйство впадати,
А треба розуміти, що доведеться наслідки вибору приймати!
2
0
59
Зима
Зима! Усе навкруги засинає,
Така погодка усіх утомляє.
Пора така- зимова сплячка
І тільки температур велика скачка.
Від теплої помірної до справжніх холодів,
А теплою чи тихою її назвати не можна й поготів.
Усе присипало білесеньким сніжком,
Якраз пора зайнятися для птах гніздом.
А діти грають у сніжки, на санах з гірки з’їжджають,
Таку собі втіху мають,
Бо коли сніга відтають
Тоді хоч не хоч , а діти свої ігри до наступної зими повідкладають.
2
0
57
За тобою тужу
Щохвилини за тобою тужу,
В гріховній насолоді горю
Й вигнання мене не зупинить,
Адже я тебе так сильно люблю,
Що й бідолашна згораю.
Раню себе і тебе, але нікуди не піду
Я до останнього не відступлю,
Тебе на чужину самого не відпущу,
Такого як ти я уже не знайду,
Тому не йди сам на смерть- я молю,
Я ж бо від туги за тобою помру,
Бо й дня без тебе не проживу,
А поки є ти- знаю ради кого живу.
2
0
50
Живи добром
Не віддавай душі нечистому
І не страждай за шумом солоду,
Що ти напився з молоду.
І будь рішучим ти завжди
Із серця хай ідуть слова
Ти правду ту збережи,
Що йде як та тропа.
Не залишай орла того підбитого,
Он того мученика до стовпа прибитого.
Добро роби, прощай усе
І все погане те пройде
За добро що людям ти зробив,
За яких кров свою пролив.
Шлях добра ти обирай
І добро у серці май,
Кривднику лихе прощай
І зло перемагай.
Твори в любові
Й не вимовляй лихого слова в мові,
Неси в життя добро,
Щоб зло тебе не знемогло.
Живи не помстою- живи в любові,
Живи у Божій ти покорі.
2
0
52
Дорога весна
Весна, дорога весна,
Навкруги щебечуть горобці- краса!
Зима вже пройшла,
Але ще нема тепла,
Зате пора смутку пройшла
І радість в гості завітала.
Ох, прекрасний весняний вітерець
І я іду до свого щастя навпростець.
А я кажу « Прощай зима,
За тобою сумувати не будем!»
Давайте люди усе погане забудем,
Навіщо серцям нашим туга!
А коли трава усе кругом заросте,
Тоді райська насолода прийде,
І будуть пташки щебетати й земля радіти,
А нам би правильно її зустріти.
2
0
52
Довгождане літо
Ось і настало довгождане літо
І усі погані спогади й турботи змито.
Це пора радості, це сонце в небесах,
Це яскравий блиск в очах.
Життя сповнене безліччю випробувань,
Але літо прекрасне віддає нам свою дань,
Дає щастя, оптимізм й нову спробу
І подорожей нових кожного літа знову.
Приголомшливе літо таке для людей дороге,
Тому що усі знають: воно знову і знову прийде
І закружляє у вирі пригод,
У танці приємних турбот
У відчутті яскравість затуманить голову
І буде ще довго варте найкращого спомину.
Літо- період нових відкриттів і змін феєричних
І літо переливає барвами кольорів незвичних
І закликає скуштувати плодів свіжих,
Відчути солод соків їхніх ніжних!
2
0
49
До тебе
Розлуки довгі, зустрічі нестримні
А я іду в його обійми.
А життя така штука, що всюди печалі
І ніколи не знаєш що тебе чекає далі.
Ах, навіщо Бог переплітає долі
І мусим ми приймати тяжкі ролі.
До тебе лине душа моя,
Ах чого ж я досі не кохана твоя?
Зустрілися ми і щастя один одному дарували,
Але через злий рок- нестримного кохання не мали.
Життя одне ,його бажаю з тобою прожити
І всі нещастя, болі і розлуки з лиця земного змити!
Бажаю я щоб доля нас звела і Бог благословив
І щоб полюбити так як я тебе- мене зумів!
2
0
50
Ділішки темних сил
Тільки в тому люди рівні,
Що всі пахають як воли
Це примхи темних сил дивні
І глузуючи з нас бичують всіх вони.
А в них одна тільки тема,
Кров з людей посмоктати
І грошима чужими брюхо собі набивати,
Така от дилема.
А наших страждань вони не чують,
Лиш збудоване нами руйнують
Й будують щось своє- що лайном зветься,
Колись для них це пінками під зад озветься
І втратять тоді удачу диявольську й пиху нечувану,
Будуть сганяти, в тюрмі на роботах, пиху на волі нагуляну.
І не будуть більше робити темних діл,
Бо поставлять їм клеймо безчестя- віл,
А тоді народ загуляє,
Що тепер він їх у своїй владі тримає.
І тоді пройдуть злі часи- настане час добра,
В підтвердження хрюкне довольна свиня.
2
0
58
День розлуки
Настав і день цей, день печальний
І кличе обов’язок його негайний,
Ах день розлуки, щеміння в грудях моїх,
Я думаю що не забуду поглядів твоїх,
Які так мудро дивляться на мене- учать
І не передати як душевні крики розлуки мене мучать!
А я б хотіла відтягти розлуку,
Я б хтіла відстрочити неминучу серцю муку,
А то й- щоб назавжди зі мною залишився,
Та час прийшов- тобі пора,
Яка ж я рада що для тебе особлива- мені ти відкрився,
Але зараз душу заповняє туга.
За тобою хочу, забери з собою мене,
Як же я чекала тебе
І от прийшов ти у моє життя,
А тепер знов покидаєш- ідеш в небуття.
Хтів би залишитися зі мною- я знаю,
Проте чуда зараз не маю,
А ти уже від’їжджаєш.
Ох, як же страшно коли кого любиш і раптом втрачаєш!
А я міцно за руку тебе тримаю- не відпускаю,
А ти мене за плечі обіймаєш
І що я зараз відчуваю- ти знаєш,
Бо ми завжди розуміли один одного
І що любов наша вічна- сумніву жодного!
Неминуча хвилина розлуки прийшла,
Але спогади радісні у нас залишаться
І я дякуватиму за все, що вона принесла,
Чи пройде колись туга за ним- не знаю,
Та долю я покірно приймаю,
Бо вірю що доля нас ще зведе
І так що вже не розведе!
2
0
52
Дві дороги
Ішла я сходами життя,
Стараючись іти угору,
Хотіла пізнати сенс буття,
Але спокуси як назло приходили не в пору.
А що робити коли гріхів нести несила,
Коли від сорому додолу гнуться крила
І як стати на путь істини і твердо іти по ньому- не звернути?
І скільки б сил і часу не забрало,
Рішення твоє серце приймало
І впевнено іти дорогою своєю хтіло,
Але з невинності своєї- робило неуміло.
Питань як і вимог багато,
А вибір то один і вибирати доведеться,
Бо який вибір людина зробить- тим вона і зветься!
Дві дороги : одна світло, інша тьма,
Якою б дорогою ти не пішла,
Кінець всеодно буде,
Тільки от який кінець душа твоя здобуде?
Обирати треба дорогу світла і добра,
Якщо хочеш щоб душа твоя перемогла,
Бо дорога темряви і зла –погубить
І тоді людина себе незлюбить,
Коли вкінці дороги лиш поразка чекає,
А смерть і пекло тебе підступно тримає.
2
0
63
Галя
Ой черешня впала,
І завмерла Галя.
Доля не зламала,
Душу не забрала.
Серцем вона знала,
Що точно покохала.
Серцем відчувала,
Хоч сама й не знала,
Як це поручилось,
І як вродилось.
Пісню заспівала,
Як вона кохає,
І що в серці знову,
Пташка заспівала.
У саду гуляла,
Та й кохання пострічала.
Любов’ю кохала,
Та й горя не знала.
Щастя вона мала,
Бо кохання знала.
2
0
52
Вони- свобода яснокрила
Яка жага безумна жити!
Все Ангельське божествити
Й втілити Божі плани для людей негадані,
Бо ж на те вони помазані.
Вони- свобода яснокрила
Й промова їхня- то правда щира.
Вони Боже проповідують
Й у те що кажуть- вірують.
Де вони ступали давно усе зацвіло
І всі дерева вже в плодах,
Тож нехай життя їм стелиться світло
Й вкриває благодаттю шлях.
Вони- свобода яснокрила,
Служителі при світлому вогні
Вони- то світла радість щира,
Яка явилася мені.
І в день холодний осінній,
Мене до Бога приведуть,
Служителі Вищій силі незмінній
Вони в родину свою мене приймуть
І буде з того часу Бог пробувати в мені
Й зі мною радітимуть і на небі і на землі.
2
0
57
Вона
Вона як троянда- дика кров
І йде в боротьбу вона знов.
Вона як та золота квітка,
Що створена із зоряних крил,
Яка зрошує сяйво як пил.
Густі пасма скидає під небосхил
І не боїться вона трясовин.
Вона як блакитний фіміам,
Що розквітає у весняних садах- он там.
І крила її безсмертні безмежно прості,
Вони такі гарні проглядаються у імлі.
Очі її фіалкові глибокі,
Але чомусь такі одинокі.
Де той блиск надії
Її найсильнішої мрії?
Сльози в серце капають із горя,
Вона як чайка не може жити без моря.
Не сумуй і не плач,
А дай усім здач
І будь щаслива в коханні,
В прекрасному солодкому невіданні.
Не печалься, не тужи
А краще кричи і душу свою від болю звільни
І від світу й проблем десь пропади.
Вона бореться і перемагає,
Живе і кохає,
Вона щаслива й спокійна
Горя не знає- бо кохає.
2
0
83
Воїни за вічне
Ангели-то воїни, що рвуть людський дух до бою,
Щоб наше життя було без болю.
Бог зупинить страждання і воїни йому допоможуть
І все вони зможуть,
Бо зв*язок вони мають
Про який люди не знають.
Грішні люди такого зв*язку не мають,
Бо Бога вони не знають.
Зв*язок з Богом важливий,
Бо він вічний, він не мінливий.
Щастя, любов і добро
Він в серце людям несе
Нехай і тобі принесе!
Тому всі ми повинні бути як воїни,
Щоб рятувати свою Батьківщину
І грішну людську половину.
Бога ми в серці маймо, щоб не згрішити
Та душу свою не занапастити.
Ось таке людське покликання і Божа воля-
Така наша доля.
1
0
83
Вітер і сонце
Вітер і сонце заглянули до мене у віконце
Дві стихії протилежні,
Але Богу вони прилежні.
Вітер тарабанив і буяв,
Бо завжди причину на це мав,
Хотів він очистити все на подвір*ї,
Неначе лютий вихор у повітрі.
Сонце ж посміхалося
Із землею кохалося,
Світило ясно освітлюючи горизонт
І для прогулянки уже не треба зонт.
Вітер і сонце зустрічалися
І про те хто потрібніший сперечалися,
Б*ються довго і чубляться,
А Бог за кожного заступиться.
І скаже що вітер і сонце потрібні,
Що і вітер і сонце по своєму здібні
І кожен від Бога винагороду отримає,
А от за те що сперечаються- може й покарати.
Раді сонце й вітер, що людям обоє потрібні вони
І хай там хоч заметіль чи ураган прийди,
А вони справно працюватимуть
Та ще й один одному допомагатимуть.
2
0
73
Вже відлітають птахи
Вже відлітають птахи в теплий край,
Далеко вже не літо,
Тому шукають зручний й теплий гай
Де їх від дощів вкрито.
Хтось залишається тут зимувати
Й будують для сплячки хати,
А хтось шукає кращої погоди,
Бо потім не буде такої нагоди.
Вже відлітають птахи
І даються перші холода в знаки.
Птахи- творчі натури
І їм для захисту потрібні мури,
Щоб себе і своїх пташечок захистити
І ні в кого помочі не просити.
Вони хоч і малі та незалежні
І самі творять умови належні.
Вони краще за людей знають як їм жити,
Що і як для свого благополуччя зробити.
2
0
80
Вечірня зірка
А на небі світить зірка,
У світлі місячних вогнів,
На небі простягнулася розкішна
І всім посміхалася вона.
А посмішка лукаво-грішна,
Усіх чаруючи в полоні тримає,
Така неповторна всіх об’єднає.
Вечірня зірка в небі світила
І всіх на своє світло манила,
Небо простягалось їй наче дорога
І де вона світила- була перемога!
Зірка, що освячує шлях,
Вона високо на небі наче птах,
Та про земне все знає
І всіх порадами пригощає.
На неї глянеш- перехоплює дух
І одразу приводить тебе в рух,
Думки правильні приносить
І корективи в життя твоє вносить.
Здається, що маленька зірка зробить,
Коли від проблем штурмом тебе зносить,
Проте приглянувшись до неї розумієш,
Що завдяки їй друге дихання у собі відкриєш.
2
0
73
Весна
Дрімає похмуро на дворі нудьга,
Весна, весна- де ж вона?
Уже відтаяли сніга,
А її все нема і нема.
Ні вона тут, вона вже прийшла
Знов вернулась і буйно зацвіла.
Вона кругом, вона у наших серцях
І он на тих безкраїх манівцях.
І заспівала ніжним солов*їним голосом,
Засвітила золотим пишним колосом,
Засяяла яскравіше сонця,
Щоб описати її красу не знайдеться жодного красномовця.
І розтягнулась на всі кордони України весна,
З тобою, весно, вся українська краса ожила
І в світ благополуччя і мир принесла
Дякуємо, весно за те, що прийшла.
2
0
80
Вальпургієва ніч
Вночі чорти і феї збирались,
Один з одним змагались.
Стихали ниви і закутались в нічку
І якраз тоді посадили бабу Ягу в пічку.
Соловей розбійник і Кощій в шахмати грають
І одночасно красунь відьмочок роздягають,
Бо ж на них вони грають.
Злу чаклунку яблуками закидали,
А потім із села як непотріб викидали,
Присоромивши на все село,
Що воно ще місяць гуло.
Три зомбі розважались з вампірами
І голосно тупотіли крилами.
Сумні тролі самі собі розважались,
Бо феї з чортами змагались.
А ще демони своїх жертв в супі варили,
Цілу каструлю тушонки зварили і з*їли.
А чаклуни з готами сперечались,
За звання кращого змагались.
А відьми хороводи водили,
До чужинців в гості ходили,
В двері дзвонили ніби- то солі просили,
А насправді хлопцям голову кружили,
До нестями їх утомили, а потім приворожили.
Привиди і духи шалили,
Перехожих страшили.
Нічка ця незвична чарівна,
Коли приходить сила невидима потайна,
Що зведе з розуму всіх вона.
Про цю ніч вони мріють,
Бо всі люди від неї мліють,
А це їх забавляє,
Лякати їх заставляє.
А скелети по кладовищу ідуть,
Сідають в човен і пливуть
В невидимий світ там де їх ждуть.
Весь чаклунський світ тут гуляє
Хороводи водить, гадає.
Цілий рік вони цієї ночі чекають
І коли вона приходить таку втіху мають
І так один одного розважають,
Що весь світ здригають.
Солодко погулявши до себе вертаються,
Наступної ночі ніяк не дочекаються
І цілий рік знов маються,
Неперевершеної ночі дожидаються!
2
0
77
В пеклі і в раю
Листи що просякли коханням,
Листи- що є твоїм до мене зітханням,
Палиш ти їх в попел обертаєш,
Вино для мене втіха- ти ж знаєш.
У славі гріховній тужу,
В полум*ї кохання згорю.
Чаша муки мене переповнює і димить,
Скоро вона догорить
І любов що в серці до тебе хранив,
Мов вогник здимів.
Сходить сонце для нас,
Снилась мені ти за ніч- один тільки раз.
Ах горда походка вночі манила мене в тумані,
На шиї петлю затягала,
Навіщо мені ти збрехала,
А колись ти так безумно кохала.
2
0
65
Братішка
Брюнет, зелена травичка,
Постава у нього- куничка.
Дві зелені орбіти- близнючки удвох,
А волосся у нього наче мох,
Дві зелені планети
І щічки у нього-комети.
Він- чорна діра, страшна нічка
І пісня яку він заводить –гучна.
Щелепа у нього- широкі ворота,
Нема як у всіх маленького рота.
А які ж у нього роги,
Сміх які маленькі і м’якенькі,
Мені вони смішненькі,
Усіх веселять і зовсім не страшненькі.
Чотири ноги, але лінивець рідко ними ходить,
Зате уміло дурниці він городить
І промови його сміх викликають
Й мене в печалі звеселяють.
От такий мій молодший братішка,
Найкращий в світі «мішка».
2
0
67
Божа воля
Дві треті ночі я не спав,
Тебе чекав,
І мрії я плекав.
Думав що прийдеш,
В гості заглянеш,
Але не прийшла,
Та не біда,
Коня я осідлав,
І до тебе помчав.
Пишна й величава,
Ти мене чекала,
Мов знала що прийду,
Саму не залишу.
Приїхав не дарма,
Бо рада ти була,
Бо коли глянув я на тебе,
Мов сонце засіяла,
Посмішка твоя.
Біля порогу ти мене стрічала
І так ніжно цілувала.
Ти як квітка розцвітаєш,
Коли мене зустрічаєш.
Цвіт ти пахощів моїх,
Мій Ангел, моя втіха
Красуня в тучі,
Ти моя гучи.
Моя! Ти тільки моя,
Без тебе життя мені нема.
Сяйво ночі,
Осяйнуло твої очі,
І Боже те здійснилось,
Як судилось,
Нам кохання відкрилось,
І зрозуміли ти і я
Як палко ми Коха.
Кохання те взаємне
І послання не даремне.
Божа воля їх звела
І кохання їм дала
Тож доля їх така
Бути разом навіка.
2
0
72
Бога приймаю
Життя одне його ціную,
Любов*ю серце наповняю.
Я в Царстві Божім паную,
Бо з Богом ми рідня.
Мир в серці вибираю,
До Бога лину,
Нечистого від себе відганяю
І молюся без упину.
Милосердність і великодушність я собі прошу
І прощення гріхів що маю,
Із щирістю в серці молю
І Боже благословення я приймаю.
Відразу інша я стаю,
Коли Бога приймаю.
Йому я серце віддаю
І душу в добро зодягаю.
2
0
71
Благодатний час
А час так довго тягнеться як у тюрмі
І проходять літа людей багатьох як у тьмі.
А час біжить неустанно кричачи
І різними способами до Бога кличучи.
Взиває час, але ніхто не чує
Отак людина грішна на піску будує,
Лиш дехто, хто не мудрує
Клич Бога почує.
І чекають благодаті люди,
Але чекає невдача їх всюди
Бо шлях неправильно життєвий ідуть,
Тому до справжнього щастя дороги ніяк не знайдуть.
І чекають завітного часу,
Який охоплює людську масу.
І коли день ясний наступить
Його ніхто за матеріального не купить,
Лиш за духовне й в Бога віру,
Яка призначена людині ,а не звіру
2
0
66
Андрій
Пристрасть палає,
Розум спопеляє,
Життя відбирає,
Мову віднімає.
Без тебе раю не маю,
Ох, як палко кохаю,
Що й на світі все забуваю,
Як в твоїх обіймах буваю.
Кохання твоє,
Все що в мене є.
Щохвилини казатиму,
Що кращого ніж ти я не знатиму.
Андрюшечка,
Моя душечка.
Очі твої щасливі,
Такі мрійливі.
Голос твій манить,
П*янко дурманить.
Руки обнімають
Серце проймають.
Губи палкі, ніжні
Мов троянди підсніжні.
Ох, Андрій,
Жіночих сердець ти крадій.
Твої ласки проймають
І душу тримають,
Не відпускають.
В полоні ласки,
Дивної казки.
Згораю, палаю,
В ласці потопаю.
Чари твої неземні,
Очі твої чарівні,
Богом даний мені.
2
0
59
Ангели
Є десь далеко у горах,
В широких і величних небесах-
Країна де Ангели живуть,
Які в наш світ добро несуть.
Країна та незвична чарівна,
У світі цілому вона одна,
Країна потайна,
Де не ступала людська нога.
Вночі і в день там сонце сяє
І Бог їх повелитель до них промовляє,
Біди людські Він рішає
І Ангелів Своїх на поміч до нас посилає.
Чи хотів би ти опинитися в тому місці,
Чи чекав би ти від них вісті?
Якби не Ангели-добра б у світі не було
І все хороше промайнуло й загуло.
Ангели створені, щоб людям життя рятувати
І на правильний шлях наставляти,
Щоб з правильного шляху ми не зійшли,
Щоб в раю з Богом бути ми змогли.
2
0
56
Адам
Адам в старості булькоче
І щось собі під ніс хихоче.
Від Валахія він біжить
Від страшного Бабая мчить
Он від того Голіафа ,що і так від страху дрижить.
І що сили він киває п*ятами
Із рваними латами.
Петрович на нього шипить
З усією силою, злістю кричить
І каже «мов так тобі й треба»
Така уже його дилема.
Регоче Адам, що вся слава йому дісталась
Тільки от доля зламалась.
Тепер регоче беззубий, кривий-
Поганий хлопчисько такий.
Робити нічого не вміє,
А кулаками махати –це він уміє.
Личко твоє змарніло
І все тіло від ознобу оніміло.
Навіщо ж довів себе,
Не подивився ти на той знак,
Що врятувати тебе міг
І виходить що нізащо ти поліг.
Адам в кущах густих причаївся
І що з того –хіба ти змінився!
Так і мариш війною,
Що ніхто не хоче бути поряд з тобою.
Ночами сумними ти пиячив
Через те, що ні для кого ти нічого не значив.
В битвах великих ти полягав
Та правди так і не пізнав.
У війнах тебе підрізали
Та від болю і крику тебе не звільняли.
Відьми тебе спалити хотіли-
Все одно не звільнили.
Туга самотності тебе крила
І ніяка сила б тебе не звільнила,
Якби не віра що Бог про тебе піклується
Твоїми вчинками милується.
Знай, що Бог поруч з тобою
Він тут-Він за тобою!
2
0
50
Таке життя
І на цьому слові обірвалася соната,
Десь далеко розірвалася граната,
Війна в душі-війна навкруги,
Настали дні невимовної туги.
Втративши починаєш цінувати те єдине
І знання істини дається через біль,
Правило одне в світі є незмінне,
Любов рятує від бід і смерті окутавши як хміль.
Відкриваються нові двері коли закриваються старі,
Батьки завжди наші праві,
Виводять на світло з пітьми, пробачають все приймають нас які ми є,
Будуть поруч коли останній час проб’є,
Нема нічого солодшого материнської ласки і доброти.
Головне пізнати себе і не втратити душі,
Не загубити добро що горить у добрі.
Світ жорстокий але прихисток знайти все ж можна,
Шукати прекрасне й невинне: стати як мати набожна
І високо до небес від насолоди взлітати,
Бути собою не дозволити нікому себе зламати,
Минуле відпустити не тримати: недругам не мстити
Й в усьому знаходити позитив,
Здійснити свій неймовірний прорив.
2
0
68
Любов- це сонячне творіння
Кохання крилате літає,
Симфонію двох сердець грає
І різнобарвними кольорами переливає.
Бо любов- це сонячна надія,
Сама трепетна мрія.
Коли в серце приходить любов
І стукає в сердечко знов, воно прощається з журбою
І всякою світською молвою.
Як метелик- трепетне, але сильне
Серед хмар, літаючи- вільне.
Навіть серед мук догори злітає
І крил своїх додолу не опускає,
Виборює своє щастя і літає,
Всі перепони в житті подолає
І так ніжно кохає.
І зійде вона з небес як хвилина щастя
І серце буде боротись- не здасться
І розквітне в душі роя квітчаста.
Любов- це сонячне творіння
І солодке, мов мед томління.
Як шум води прийде в життя швидко
Несподівано, красиво і шибко
І нашле спокій ясний і глибокий
І не будеш ти уже одинокий!
2
0
55
Троянда
Троянда цвіту вишневого,
цвіте коло хати,
її красоти Всевишнього,
манять сади.
Вона ніби перлина,
сильна прекрасна.
В саду коло хати,
цвіте, мов дитина,
могутня мов людина,
вміє за себе постояти,
нікому не дасть себе ображати.
Її врода манить любе людське око,
такі ростуть тільки в Марокко.
Пишна квітка кохання,
горда квітка розчарування.
Вкриє землю мов мати,
ох її пишні шати.
Зірка її то кохання,
без печалі й вагання.
Мов крила має,
вона так гарно літає.
Ніби на арфі душа її грає,
аж серце завмирає.
Троянда!
Цвіт її то кохання.
В саду зростала,
від кохання пишною стала.
Людське кохання пострічала,
від цього й розквітала.
Люди нею милувались,
та й дивувались,
собі повчались,
та й закохались.
Троянда така особлива,
така мила.
Життя вона так веде,
кохання людям несе!
2
0
70
