Воїни за вічне

Емілія Дзвінко

Ангели-то воїни, що рвуть людський дух до бою, Щоб наше життя було без болю. Бог зупинить страждання і воїни йому допоможуть І все вони зможуть, Бо зв*язок вони мають Про який люди не знають. Грішні люди такого зв*язку не мають, Бо Бога вони не знають. Зв*язок з Богом важливий, Бо він вічний, він не мінливий. Щастя, любов і добро Він в серце людям несе Нехай і тобі принесе! Тому всі ми повинні бути як воїни, Щоб рятувати свою Батьківщину І грішну людську половину. Бога ми в серці маймо, щоб не згрішити Та душу свою не занапастити. Ось таке людське покликання і Божа воля- Така наша доля.

2024-10-21 23:01:51

Інші вірші поета

У кожного своя дорога Троянда Ода смиренності Божа воля

Інші поети

Lg Ibarra

@TheLanguishedGal

-_Roma_-

@roma_653y

Apaylia

@Apaylia

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

15497

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12440